logo
Підручник

2. Стійкість рослин до низьких температур

Географічне розповсюдження різних видів рослин тісно пов'язане з температурним фактором. Серед багатьох екзогенних факторів, до яких рослини здатні формувати стійкість, особливе місце займають процеси, які дозволяють зберегти життєздатність їх в умовах понижених температур. Пристосування організмів до зовнішнього середовища, і зокрема до знижених температур, є одним з найважливіших питань, які ретельно розробляється, починаючи з XVIII століття. Особливо великий внесок у розвиток цієї проблеми вніс Ч.Дарвін. Відомо, що рослини тропічного поясу не здатні витримувати навіть незначні зниження температури до +10°...+12°С. Температурні межі можливого існування для різних організмів досить широкі. Найвищі температури зареєстровані для бактерій (+88 °С) та синьозелених водоростей з гарячих джерел (+85 °С). Поряд з термофільними організмами в районі Якутії, де температура падає до -68 °С, флора нараховує близько 200 видів.

У вивченні механізмів температурної адаптації рослинних організмів основне місце займають дослідження залежності швидкості різних фізіолого-біохімічних процесів від температури. Цю залежність виражають кривими з трьома кардинальними точками: мінімумом, оптимумом та максимумом. За положенням температурних кардинальних точок рослини поділяють на термофільні та фригофільні. Перші – теплолюбні, з високими кардинальними точками, інші – холодовитривалі, які ростуть за більш низьких температур.

Здатність теплолюбних рослин витримувати температури дещо вище 0°С називають холодостійкістю, тоді як здатність рослинних організмів витримувати температури нижче 0°С – морозостійкістю.