Вплив тривалості вегетації на здатність деревних рослин до загартовування

Деревні рослини не завжди розвивають високу морозостійкість навіть за оптимальних умов загартовування. Спостереження показали, що це може залежати від умов вирощування, особливо від тривалості вегетації (Урсуленко, 1944; Коновалів, 1963, 1966; Соловйова, 1969; Гаврилов, 1970; Туманов та ін., 1972). Для з'ясування цього явища були проведені дослідження впливу тривалості вегетації (від 2 до 5 міс.) на розвиток морозостійкості у одноліток чорної смородини. Для цього укорінені живці висаджували в першій половині квітня, травня і червня. Вегетацію припиняли у всіх варіантах досліду одночасно в середині вересня, після чого створювалися умови для проходження рослинами першої фази загартовування. Випробували два способи загартовування. У першому з них рослини витримували протягом 2 міс. при + 2° у темній камері. У другому способі перша фаза загартовування тривала 5 міс. (з жовтня до березня).

У варіантах, у яких рослини проходили першу фазу загартовування протягом 2 міс., чорна смородина, яка вегетувала за безперервного освітлення тільки 2 міс., цілком загинула після -50° (більш слабкі морози в цьому досліді не випробувалися). Коли тривалість вегетації була збільшена до 5 міс., нижня половина рослин витримала температуру -60°. Отже, подовження періоду вегетації виявилося корисним для нижньої, більш дорослої частини пагонів. Особливо різке зниження стійкості спостерігали за скорочення періоду росту рослин з 3 до 2 міс..

В іншому досліді укорінені черешки чорної смородини були також висаджені в середині травня, червня, липня і серпня і вирощувалися в умовах природної довжини дня. Першу фазу загартовування всі рослини проходили в однакових умовах: при осінніх температурах і фотоперіодах, до настання морозної погоди на початку листопаду. У цьому досліді тривалість. першої фази загартовування визначалася умовами природної обстановки. В іншому методика залишалася такою ж, як і в попередньому експерименті. Результати показують, що після посадки в травні і наступному вирощуванні за умов природної довжини дня однолітки чорної смородини встигають до листопаду закінчити вегетацію і у осінні місяці успішно пройти першу фазу загартовування. Вони витримували проморожування до температури -60°. Інші результати отримані при пізній посадці в липні і серпні. У цьому випадку чорна смородина після такої ж підготовки до зими виявилася не зимостійкою, у кращому випадку вона зберігалася після проморожування при -10°.

У природних умовах скорочення періоду вегетації у деревних порід може спостерігатися і внаслідок сильної і тривалої посухи.