2. Друга фаза загартовування рослин негативними температурами

Уперше здатність рослин гартуватися негативними температурами була встановлена І.І.Тумановим у озимої пшениці ще в 1931 р. Надалі були отримані дані про максимальну стійкість різних деревних порід у зимовий період. Так, у сосни хвоя ушкоджуватися за температури -55°. У берези, липи і ялини ушкодження з'явилися за такої ж температури. Дуб виявився менш загартованим: при -55° у нього спостерігалося багато відмерзлих частин. Яблуня Антонівка витримала -45° з невеликими ушкодженнями. Більш стійка яблуня Сибірська рожева: температуру -45° вона перенесла добре, а при -55° у неї вижили квіткові бруньки, але сильно постраждала деревина. Зазначена морозостійкість розвивалася у деревних порід, коли вони вже знаходилися в змушеному спокої. Особливо інтенсивне загартовування протікало при -10 і -15°. Сосна, береза, липа і навіть ялина за цих умов стають здатними переносити без істотних ушкоджень температуру -55°. Дуб і особливо культурні форми яблуні менш стійкі. Провесною, коли встановлюється погода із слабкими морозами, у дерев спостерігається різке зниження стійкості. Пізніше навесні, коли установилися температури трохи вище нуля з незначними заморозками, спостерігалося ще більш різке зниження стійкості однолітніх пагонів. Витривалі породи витримували в цей час тільки -15°.