1. Водний режим рослин на засолених ґрунтах

Численні дослідження показують, що засолення ґрунту створює несприятливі умови для водообміну рослин. Нерідко в умовах засолення висока концентрація солей у ґрунті, крім отрутної дії, чинить і негативний вплив на водопостачання рослин, обумовлюючи так називану фізіологічну сухість ґрунту. У цьому випадку спостерігається таке явище, коли при достатній вологості ґрунту рослина не в змозі цілком забезпечити себе водою і випробує своєрідне водне голодування. Унаслідок цього розмежування токсичної та осмотичної дії солей на водний режим рослин, особливо в природних умовах росту, є важко здійсненною задачею. За цих умов нелегко установити і специфічну дію окремих солей на водообмін рослин.

Результати досліджень, проведених у строго контрольованих умовах (вегетаційний метод), показують, що інтенсивність водообміну рослин в умовах рівного вмісту солей у ґрунті обумовлений якістю засолення. У рослин в умовах сульфатного засолення в порівнянні з рослинами хлоридного засолення знижується вміст води і підвищується інтенсивність транспірації. У таких рослин знижується і сисна сила листка, осмотичний тиск клітинного соку, в'язкість протоплазми, а також ступінь гідрофільності колоїдів. Рослини із сульфатного засолення мають і більш високу еластичність протоплазми і більш стійку колоїдну систему, чим рослини із хлоридного засолення.

Рослини в умовах сульфатного засолення більш енергійно поглинають воду з ґрунту і значно інтенсивніше витрачають її в процесі транспірації, чим рослини з хлоридного засолення. Це обумовлюється тим, що енергія, поглинена листком в умовах сульфатного засолення, у більшому ступені витрачається на підвищення інтенсивності транспірації, що обумовлює зниження температури тканин листка. За хлоридного засолення поглинена листом промениста енергія за зниженої інтенсивності процесу транспірації в більшому ступені йде на підвищення температури листя.

Зміни, які спостерігаються, у функціях і у формі рослин, обумовлені якістю засолення, визначають і різні шляхи їхнього водопостачання. Забезпеченість водою у рослин за сульфатного засолення досягається головним чином шляхом інтенсивного росту коренів і сильно розвитих водопровідних систем кореня і стебла, а за хлоридного засолення за рахунок підвищення сисної сили листка.

Слід зазначити і те, що поняття про фізіологічну сухість засоленого ґрунту, що розвивав Шимпер (Schimper, 1898) при поясненні ксероморфності солончакових рослин, може бути прийняте умовно лише до сульфатного типу сильно засоленого ґрунту.