2. Типи інфекційних хвороб рослин

Кожне захворювання викликається певним збудником, супроводжується порушенням зовнішньої будови, зміною внутрішніх тканин рослини, порушенням в обміні речовин і характеризується специфічними зовнішніми ознаками або симптомами. Гриби та інші гетеротрофні патогени не здатні синтезувати органічні речовини з неорганічних і бідують для життєдіяльності в готових органічних сполуках рослинного і тваринного походження.

Усякий матеріал органічного походження, який слугує місцем поселення та джерелом живлення, називається субстратом або середовищем. Залежно від джерела живлення та джерела одержання органічних речовин усі гриби поділяють на паразитів і сапротрофів. Паразитами або паразитними грибами називають такі, котрі протягом всього життя або хоча б частини його розвиваються на поверхні або усередині живих організмів (рослин або тварин) і отримують поживні речовини з живих клітин. Живу рослину, яка служить джерелом живлення для паразитних грибів називають рослиною-хазяїном, або живильною рослиною. Чіткий розподіл грибів на паразитів і сапротрофів можливий тільки для типових представників, наприклад для іржастих і цвілевих грибів. У більшості інших випадків такий розподіл проводити важко. Це пов'язано з тим, що багато паразитних грибів ведуть напісапротрофний спосіб життя, поселяються на відмерлих частинах рослин, а сапротрофи нерідко поселяються на живих рослинах, ослаблених з якої-небудь причини. Крім того, багато сумчастих грибів у конідиальній стадії відомі як паразити, а в сумчастій стадії ведуть сапротрофний спосіб життя на опалому листі або засохлому гіллі. У зв'язку з цим установлені проміжні групи з різною паразитичною активністю – облігатні і факультативні паразити і сапротрофи.

Облігатні або обов'язкові паразити – це такі гриби, що здатні використовувати для своєї життєдіяльності вміст тільки живих клітин рослин, і з відмиранням рослини вони гинуть. На всіх стадіях індивідуального розвитку вони ведуть паразитичний спосіб життя і за сапротрофних умов на природних і штучних середовищах не розвиваються. Прикладом облігатних паразитів є переноспорові, борошнисто-росяні та іржасті гриби. Факультативні, або умовні сапрофіти, або напівпаразити – звичайно розвиваються на живих рослинах і ведуть паразитичний спосіб життя в якій-небудь стадії індивідуального розвитку. Але за відсутності рослини-хазяїна та на інших стадіях можуть живитися сапротрофно і рости на штучних живильних середовищах До факультативних сапротрофів відносяться деякі трутовики і сумчасті гриби, які на конідіальній стадії – паразити, а в сумчастої – сапротрофи.

За паразитичною активністю та здатністю викликати захворювання рослин найбільший інтерес являють гриби трьох груп: факультативні сапротрофи, облігатні та факультативні паразити. Багато з них поселяються на поверхні рослин або проникають у внутрішні тканини і викликають захворювання. Усі зміни внутрішніх клітин і тканин рослин, які виникають під впливом збудників хвороб і умов навколишнього середовища та супроводжуються порушенням їхніх фізіологічних функцій, називають патологічним процесом. Патологічний процес може виникати або в окремих органах і частинах рослин, викликаючи хвороби, або у всій рослині під час дифузійних (загальних) хвороб. Він викликається і розвивається в результаті взаємодії між рослиною, збудником хвороби і різних факторів зовнішнього середовища. За одних сполучень та взаємодій факторів патологічний процес приводить рослину до стану хвороби, за інших – до імунітету.

Кожна хвороба викликається певним збудником, супроводжується зміною внутрішніх тканин рослини і характеризується зовнішніми ознаками або симптомами, за якими одна хвороба відрізняється від іншої. До розповсюджених типів інфекційних хвороб плодових рослин відносяться: усихання крони, гнилизни, зів'янення, плямистості, некрози, виразки, ракові пухлини та багато інших.

Усихання крони починається зі зміни забарвлення, передчасного засихання та опадання листя, відмирання гілля та пагонів і закінчується усиханням усієї крони.

Гнили викликаються грибами і бактеріями. Характеризуються розм'якшенням і руйнуванням рослинних тканин, окремих органів і цілих рослин під впливом ферментів, виділюваних патогенами. Загниванню піддаються насіння, плоди, листя, пагони, стовбури і корені, але частіше соковиті, багаті водою і запасними поживними речовинами, зрілі плоди. Гнили залежно від вертикального розташування поділяють на верхівкову, стовбурну і кореневу; за місцем утворення – на центральні, периферичні, змішані; по забарвленням – на білі, бурі, чорні.

Зів'янення зовні характеризується пониклістю та зів'яненням листя та гілля або пагонів з наступним їх усиханням. Захворювання виникає внаслідок проникнення збудника в судинну систему стебла, впливу виділюваних ними токсинів і закупорки провідних судин, які проводять воду з коренів у листя Прикладом загального зів'янення може бути закупорка судинної системи у дерев абрикоса або вертициліоз, викликуваний грибом Verticillium dahliae Kleb.

Деформація виявляється в зміні форми гілля, листя, плодів і всієї рослини під впливом грибів, рідше інших факторів. Прикладом деформації гілля, викликуваної грибом Taphrina deformans Tue, можуть бути відьмині мітли на вишні, черешні, сливі та інших рослинах. Вони характеризуються утворенням із сидячих та придаткових бруньок великої кількості вертикальних пагонів, які розташовуються близько один до одного.

Некрози – відмирання окремих ділянок тканини рослини зі зміною їхнього забарвлення. Цей тип захворювання широко розповсюджений, виявляється у різних формах. Так, розрізняють коровий та плямистий некроз. Коровий некроз – відмирання ділянок кори під впливом грибів. Плямистий некроз або плямистість листя розрізняють за формою, забарвленням, облямівкою, а також збудником. Наприклад, бура плямистість листя ліщини – збудник Cylindrosporium avellanum B. ex Br.; біла плямистість листів земляники – збудник Ramularia Tulasnei Sacc.

Грибні нальоти характеризують тип захворювання, за якого на поверхні уражених листків, пагонів, гілля та інших органів рослин розвивається білий міцелій та спороносіння грибів різного забарвлення. Типовим прикладом цього типу хвороби є борошниста роса смородини, викликувана грибом Sphaerotheca mors uval B. et Curt.

Рак і ракові пухлини виявляються в надмірному, неправильному розростанні окремих частин рослини, яке призводить до утворення наростів і інших новоутворень на стовбурах, гіллі та коренях. До ракових захворювань відносять утворення на стовбурах заглиблених ран, які важко загоюються або виразок, які приводять до руйнування ураженого органа. Так, рак яблуні і деяких інших плодових дерев викликає гриб Sphaeropsis malorum Reck., а кореневий рак плодових і горіха викликає бактерія Agrobacterium tumefaciens.

Муміфікація полягає в пронизуванні грибницею гриба ураженого органа рослини і перетворення його у несправжній склероцій. Таке захворювання часто спостерігається на плодах вишні і викликається грибами Monilia cinerea Bon. і Monilia fructigena Pers.

Іржа поєднує хвороби, викликувані іржастими грибами. Характеризується утворенням спороносінь гриба у вигляді іржаво-бурих або жовто-коричневих подушечок, які виступають назовні через розриви покривних тканин. Уражені органи передчасно відмирають. Цей тип хвороби зустрічається на листі, пагонах та плодах.

Плямистості. Місцеве захворювання зі зміною забарвлення певних шарів ураженої тканини. Розрізняють сухі плямистості, які характеризуються тим, що уражені тканини відмирають, стаючи шкірястими або ламкими, та опіки (антракнози), за яких уражаються і відмирають глибокі тканини, унаслідок чого зовнішні шари (епідерміс або кора) у цьому місці вдавлюються.

Опіки. Викликаються бактеріями, що уражають квіткові і листові бруньки, молоді рослини, квітки, кору дерев. Виявляються у швидкому почорнінні і відмиранні уражених ділянок.

Мозаїки характеризуються мозаїчним забарвленням листя і є вірусними захворюваннями. За зараження мозаїчними вірусами спостерігається просвітління листя, чергування світло- і темно-зелених, жовтих і зелених ділянок листа, некротичних плям. Такі симптоми виникають у результаті руйнування хлорофілу в уражених ділянках листка. У деяких рослин у місцях зараження листя утворюється місцеве зараження, тому що відбувається відмирання клітин і віруси не можуть проникати в здорові клітини.

Жовтяниці. Жовтяничні віруси не завжди викликають пожовтіння листів, але за цього спостерігаються різні деформації листя або окремих органів рослин. Більшість жовтяничних вірусів поселяються у флоемі, що порушує транспорт асимилятів по рослині. У результаті в листі накопичується багато крохмалю. Листя стає товстим, з характерним блиском і скручується. Спостерігається карликовість, кущистість, ракові нарости, перетворення квіток у листя, проліферація.

Парша. На ураженій покривній тканині утворюється як би кірка або короста, причому в деяких випадках (за ураження плодів) відбувається опробковіння клітин гіподерми. Унаслідок того, що ріст цих клітин припиняється, у той час як молоді плоди ще продовжують рости, на плодах виникають розриви, скривлення і т.п. Відомо кілька форм парши: поверхнева, глибока, опукла, порошниста та інші.

Різні хвороби по-різному впливають на рослини. Одні цілком знищують вегетуючі рослини, інші послабляють життєдіяльність рослин під час росту, треті обмежують область їхнього вирощування.

Шкідливість – це ступінь впливу даного захворювання на кожну окрему рослину, кожен індивідуум. Шкідливість – поняття біологічне і виявляється в різних формах: у повному знищенні всієї рослини або окремих органів і частин, у морфологічних і анатомічних змінах тканин хворої рослини, порушенні їхніх фізіологічних функцій (асиміляція, ріст, відкладення запасних живильних речовин і т.д.). Вона не залишається однаковою для одного і того ж виду рослини, і залежить від умов вирощування, ступеня паразитичної активності збудника хвороби.

Шкода – це величина, яка характеризує втрату врожаю від хвороби в даний момент для даного господарства та у даних умовах. Шкода – поняття господарське, вона може бути виражена у відповідних товарних або грошових одиницях.

Хвороби рослин широко поширені і завдають великих збитків. У зв'язку з цим вивчення біології і закономірностей розвитку збудників хвороб, а також розробка мір боротьби з ними має важливе державне значення.