Планування підприємства
Після завершення попереднього економічного аналізу приступають до планування підприємства. Оскільки для планування підприємства можуть потрібно послуги різних фахівців необхідно мобілізувати певні фінансові кошти. Для виконання планування підприємства необхідна, принаймні, обмежена фінансова підтримка.
Щоб забезпечити належний рівень якості харчових продуктів необхідний безперервний технологічний процес обробки, який забезпечується в потоковому виробництві. Вищим ступенем в досягненні потокової і безперервності процесів є автоматизація виробництва. Вона прискорює технологічні процеси, ліквідовує тимчасові розриви між окремими операціями, скорочує тривалість всього циклу обробки сировини, значно покращує санітарні умови виробництва, дозволяє точно дотримувати рецептуру і задані режими приготування харчової продукції
В процесі виконання планування виконується схема розташування виробничих цехів, складських, адміністративних, лабораторних і інших приміщень.
Після того, як зібрані основні дані і вибраний тип загального планування підприємства, виконується підбір основного технологічного устаткування для кожної операції з розміщенням його у виробничому приміщенні. Компоновка виробничих приміщень виконується з урахуванням вимог технологічних інструкцій по виробництву того або іншого виду продукції, санітарних правил, правил техніки безпеки, вимог по zharobezopasnosty, екології і іншій діючій нормативно-технічній документації.
Устаткування в цехах повинно бути розташовано відповідно до характеру виробництва і послідовності технологічного процесу, щоб не виникло стрічних потоків сировини і готової продукції, що перехрещуються і поворотних, і забезпечувалася безпека праці тих, що працюють.
При плануванні технологічного устаткування необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:
•проходи і коридори повинні бути прямими, з можливо меншою кількістю поворотів і безвиході;
•устаткування і машини в цехах повинні розміщуватися так, щоб до всіх частин механізмів і устаткування був вільний доступ;
При проектуванні підприємств необхідно враховувати те, що виробничі приміщення слід розташовувати в наземних поверхах. Якщо підземні поверхи забезпечені ефективною вентиляцією, то в них можна розміщувати побутові приміщення. Окрім цього, при проектуванні передбачають, розташування холодильних приміщень (камер) з північної сторони будівлі. Площа виробничих цехів повинна бути достатньою для розміщення устаткування і забезпечувати необхідний до нього доступ і зручність обслуговування. Важливе значення має планування виробничих і допоміжних приміщень та комплектація їх устаткуванням, які дозволяють забезпечити не тільки потоковість технологічних процесів але й мінімальну протяжність молокопроводів.
Вибір і відведення земельної ділянки під будівництво підприємств молочної промисловості повинні проводитися за обов'язкової участі представників державної санітарно-епідеміологічної служби. При цьому враховують розміщення сировинної бази, напрям пануючих вітрів, наявність під'їзних шляхів, забезпечення питною водою, умови спуску стічних вод, можливість створення санітарно-захисної зони не менше 50 м (відповідно санітарним нормам проектування промислових підприємств) для сироварних заводів - не менше 100 м.
Будівництво молокопереробного підприємства необхідно здійснювати у повній відповідності проекту. При виборі ділянки необхідно враховувати ряд чинників, зокрема умови навколишнього середовища (склад ґрунту, рівень залягання ґрунтових вод, наявність джерел автономного водопостачання тощо). Молокозаводи слід розташовувати з навітряної сторони по відношенню до промислових підприємств та підвітряної - до житлових масивів.
Для будівництва вибирають ділянку, з ухилом для стоку талих та атмосферних вод. Її площа повинна бути достатньою для розміщення виробничих і допоміжних приміщень та забезпечення санітарних умов при зберіганні сировини, готової продукції, допоміжних матеріалів, палива, а також посадки зелених насаджень.
В'їзд на територію заводу повинен бути роздільним (через окремі ворота для виробничої і господарської зон). При цьому, у в’їздних воротах виробничої зони, для дезінфекції коліс автотранспорту, встановлюють дезбар'єри заповнені дезінфікуючим розчином. Необхідно виключити перетин потоків з одного боку готової продукції і сировини, з іншого - палива і відходів. На великих підприємствах, що обслуговуються значною кількістю автомобілів, проїзд в гаражі або на відкриті стоянки повинен здійснюватися через окремі ворота. Для санітарної обробки автоцистерн обладнають спеціальне мийне відділення.
Напрямки руху людей не повинні перетинатися з вантажо-потоками. З цією метою доцільно проектувати галереї для переходу робочих від прохідної заводу безпосередньо в гардеробі далі в інші побутові приміщення та виробничі цехи. На багатьох заводах такі галереї добре упорядковані, озеленені і служать місцем відпочинку.
Рівень санітарного стану підприємства такого профілю в значній мірі залежить від впорядкування території. Проїжджа частина території, пішохідні доріжки повинні бути покриті асфальтом або іншим твердим покриттям. Особливу увагу надають її озелененню, оскільки воно сприяє підвищенню санітарного стану підприємства та покращує його естетичний вигляд. Окрім цього, озеленення сприяє очищенню повітря, зниженню шуму, а тим самим поліпшенню умов праці персоналу. На всій вільній території заводу повинні бути посаджені дерева, кущі, розбиті клумби. Бажано, щоб ця робота проводилася під керівництвом фахівця з озеленення та з урахуванням особливостей підприємства. Зелені насадження не повинні бути джерелом забруднення сировини і продукції. Тому для посадки підбирають такі види, які при цвітінні не дають пластівців, волокон, пухового насіння. На території молокозаводів доцільно влаштовувати зелені зони відпочинку, обладнані спортивні майданчики. Все це у комплексі сприяє поліпшенню умов праці і відпочинку працівників підприємства.
Рівень стояння ґрунтових вод повинен бути не менше ніж на 0,5 м нижче відмітки підлоги підвальних приміщень.
У генеральному плані територію молокопереробного підприємства умовно поділяють на окремі функціональні зони: передзаводську, виробничу і господарську.
У передзаводській зоні розміщують адміністративні і санітарно-побутові приміщення, контрольно-пропускний пункт, площадку для стоянки особистого транспорту, а також місце для відпочинку персоналу.
У виробничій зоні розміщують об’єкти виробничого призначення, склади для зберігання харчової сировини і готової продукції, майданчики для спеціального автотранспорту, котельню (окрім тієї, що працює на рідкому або твердому паливі), ремонтно-механічні майстерні.
У господарській зоні розташовують будівлі і споруди підсобного призначення (насосні станції, склади аміаку, змащувальних масел, палива, хімічних реагентів, котельну на рідкому чи твердому паливі, майданчики або приміщення для зберігання резервних будівельних матеріалів і тари, площадки з контейнерами для збору сміття, дворові туалети тощо).
У самостійну зону виділяють пояс строгого режиму навколо артезіанських свердловин, підземних резервуарів для зберігання запасів води, а також санітарно-захисну зону від очисних споруд до виробничих будівель.
На території підприємства влаштовують наскрізний або кільцевий проїзд для автотранспорту з суцільним покриттям (асфальтобетон, асфальт, бетон тощо), пішохідні доріжки з твердим покриттям.
Майданчик для зберігання будматеріалів, палива, тари, розміщення сміттєвих контейнерів бетонують або асфальтують.
Санітарні розриви між функціональними зонами повинні бути не менше 25 м. Склади відкритого типу для твердого палива та інших пилових матеріалів, необхідно розміщувати із навітряного боку на віддалі не менше 50 м до найближчих виробничих приміщень. Відстань від дворових туалетів до виробничих будівель повинна бути не менше 30 метрів. Санітарні розриви між будівлями з природнім освітленням влаштовують не менше висоти до верху карнизу найвищої з навпроти розташованих споруд.
Для збору сміття на майданчику встановлюють контейнери з кришками. Розміри його повинні перевищувати розміри контейнерів не менше, ніж на 1 м по всіх сторонах. Сміттєзбірник обгороджують з трьох сторін суцільною бетонованою або цегляною стіною висотою 1,5 м та розташовують з навітряного боку по відношенню до приміщень виробничого або складського призначення. Санітарний розрив між ними повинен складати не менше 30 метрів.
Видалення відходів із сміттєзбірників здійснюють не менше одного разу в добу з обов’язковою санітарною обробкою і дезінфекцією контейнерів і майданчика.
Територію підприємства утримують в чистоті, прибирають щодня. У теплу пору року, в разі потреби, проводиться поливання території і зелених насаджень. У зимовий час проїжджу частину території та пішохідні доріжки потрібно систематично очищати від снігу і льоду та посипати піском.
- Міністерство аграрної політики україни
- Зміст заняття
- Загальні положення
- Нормативно-правова база
- Терміни та їх визначення
- Розподіл об'єктів державного ветеринарно-санітарного та санітарно-епідеміологічного нагляду за ступенем ризику для здоров'я людини
- 1. Високий ступінь ризику
- 2. Середній ступінь ризику
- 3. Низький ступінь ризику
- Санітарно-гігієнічна характеристика санітарно-захисних зон
- У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:
- Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них
- Клас II. Санітарно-захисна зона 500 м
- Клас III. Санітарно-захисна зона 300 м
- Клас IV. Санітарно-захисна зона 100 м
- Клас V. Санітарно-захисна зона 50 м
- Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів
- Мінімальні відстані від системи вилучення, обробки, зберігання, знезараження та утилізації гною до тваринницьких,птахівничих приміщень та житлової забудови
- Ветеринарно-санітарні розриви між птахівничими господарствами та іншими виробничими комплексами і окремими об'єктами повинні прийматися як визначено в табл. 3.
- Ветеринарно-санітарна паспортизація ветеринарних об’єктів
- Гігієнічного і ветеринарно-санітарного обстеження тваринницького приміщення
- Гігієнічного і ветеринарно-санітарного обстеження умов утримання тварин і догляду за ними
- (П 1 б, підпис)
- Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень
- 4. Ветеринарно-санітарні вимоги до водозабезпечення та каналізації
- 5. Ветеринарно-санітарні вимоги до освітлення, вентиляції
- 6. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічного обладнання, інвентарю, тари, транспортних засобів
- 7. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічних процесів
- 8. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з переробки птиці
- 9. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень первинної обробки пухо-перової сировини
- 10. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з виробництва заморожених та сухих яйцепродуктів
- 11. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень (утилізаційних цехів) з переробки технічних відходів
- 12. Вимоги до проведення санітарної обробки приміщень та технологічного обладнання птахопереробних підприємств
- 13. Вимоги до проведення санітарної обробки цехів з переробки птиці
- 14. Вимоги до проведення санітарної обробки відділень первинної обробки пухо-перової сировини
- 15. Вимоги до проведення санітарної обробки цехів з виробництва яєчних морожених та сухих продуктів
- 16. Загальні вимоги до особистої гігієни
- Проектування і розміщення молокопереробних підприємств
- Розробка проектів молокопереробних підприємств
- Мета розробки проекту
- Продукція, що випускається
- Сировина
- Ринки збуту
- Вибір технології і устаткування
- Попередній економічний аналіз
- Якість і кількість продукції
- Розміщення підприємств
- Вибір конкретної ділянки
- Планування підприємства
- 2.3. Виробничі цехи і допоміжні приміщення
- 2.4. Побутові приміщення
- 2.5. Водопостачання і каналізація
- 2.6. Освітлення, опалювання, вентиляція
- 2.7. Вимоги до технологічного устаткування, апаратури, інвентарю, посуду і тари
- Структура та зміст ветеринарно-санітарного паспорта
- 9.Державні органи ветеринарної медицини та їх функції у розрізі ветеринарної санітарії
- 10. Питання для самоконтролю
- 1. Рекомендована література