Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень

3.1. Територія підприємства повинна бути огороджена.

3.2. Під'їзні шляхи, дороги, доріжки для пішоходів, розвантажувальні майданчики повинні бути забезпечені твердим, рівним покриттям, легкодоступним для миття та дезінфекції, з водостоком, який забезпечує відведення атмосферних, талих вод та вод від змиву майданчиків у каналізацію й очисні споруди.

3.3. Поверхневі води, які виходять з території промислового підприємства відкритим водостоком, не повинні забруднювати землю, повітря та водоймища.

3.4. Територія підприємства повинна озеленятися. Забороняється висаджувати дерева та кущі, які при цвітінні виділяють пух, волокнисте або пухнасте насіння, що призводить до забруднення обладнання та продукції.

3.5. Територія підприємства має бути чистою. Протягом дня її потрібно чистити від забруднення та пір'я, а взимку і від снігу та льоду. У теплу пору року територію та зелені насадження потрібно поливати не рідше одного разу на добу.

3.6. На в'їзді та виїзді з території повинен бути споруджений дезбар'єр з бетону або асфальту, довжиною 12 метрів, шириною 3 метри, глибиною 40 см. Глибина дезінфекційного розчину повинна бути не менше 25 см. Дезбар'єр потрібно заповнювати такими розчинами:

- 3 %-ним розчином формальдегіду;

- 3 %-ним розчином їдкого натру;

- освітленим розчином хлорного вапна з 3 %-ною концентрацією активного хлору або іншими дезінфекційними розчинами (залежно від епізоотичної обстановки) за узгодженням із службою ветеринарної медицини підприємства.

Узимку до дезінфекційного розчину потрібно додавати 10 - 15 % кухонної солі або дезбар'єр повинен бути облаштований підігрівом.

3.7. На території підприємства шляхи переміщення сировини не повинні перехрещуватися з шляхами переміщення готової продукції, відходів, допоміжних матеріалів.

3.8. Для збирання сміття потрібно встановлювати бачки із кришками на асфальтованих або бетонних майданчиках, площа яких повинна перевищувати площу сміттєвого бачка в три рази. Бачки повинні бути розташовані від виробничих та складських приміщень на відстані не менше 25 метрів.

3.9. Видалення сміття із бачків треба проводити у міру їх заповнення не більше ніж 2/3 об'єму, але не рідше 1 разу на добу. Бачки та майданчик після прибирання потрібно мити та дезінфікувати.

3.10. Розташування виробничих цехів, ділянок, відділень, допоміжних складських приміщень на птахопереробних підприємствах повинно забезпечувати не тільки потоковість (чітку послідовність) технологічних процесів, але й можливість проведення ветеринарно-санітарного контролю за якістю сировини, готової продукції, миття, прибирання та дезінфекції тощо.

3.11. Приміщення повинно бути непроникливим для гризунів.

3.12. При вході на територію підприємства з переробки птиці для дезінфекції взуття робітників повинні бути обладнані дезкилимки розміром 2,0 х 2,7 м з поролону або гуми товщиною 2 - 4 см. Килимки треба укладати у цементовані заглиблення або металеві піддони, у міру експлуатації і забруднення їх потрібно чистити або мити 2 - 3 рази за зміну та зволожувати 2 %-ним розчином натрію гідроксиду та іншими, дозволеними Міністерством охорони здоров'я, дезінфекційними засобами. 3.13. Суб'єкт господарювання (підприємство, цех) з переробки м'яса птиці повинен мати такі ділянки та відділення, що потребують послідовного або відокремленого розташування, відповідно до діючих будівельних і санітарних норм.

Ділянки:

- приймання птиці та її ветеринарного огляду;

- дезінфекційно-мийний пункт для автомашин, контейнерів та ящиків;

- навішування птиці на підвіски контейнера, електрооглушення, забою і знекровлення тушок;

- теплової обробки, видалення пір'я, воскування тушок водоплавної птиці та регенерації воскомаси;

- ізольовану ділянку утилізації або технічної переробки.

Відділення:

- патрання, миття тушок птиці;

- охолодження тушок птиці;

- сортування, фасування та пакування;

- холодильник для охолодження, заморожування та зберігання м'яса птиці та м'ясопродуктів;

- виробництва напівфабрикатів;

- виробництва ковбасно-кулінарних виробів і жиру топленого;

- виробництва консервів;

- виробництва м'яса механічної обвалки;

- санітарну камеру (з холодильником для зберігання сировини та продукції);

- санітарної обробки та дезінфекції зворотної тари (для готової продукції);

- первинної обробки пухо-перової сировини;

- відділення або цех з виробництва морожених і сухих яйцепродуктів; 

- переробки технічних відходів.

Крім того, повинні бути їдальня, медпункт, експедиція, побутові приміщення, туалетні кімнати, кімнати гігієни жінок, виробнича лабораторія, приміщення для державної служби ветеринарної медицини, відділення для миття і дезінфекції внутрішньоцехового інвентарю та тари під готову продукцію, окреме приміщення для зберігання цієї тари, а також окреме приміщення для централізованого приготування дезінфекційних розчинів та складу деззасобів. Усі ці об'єкти повинні відповідати діючим будівельним та санітарним нормам.

Лабораторний контроль може здійснюватися за договором з районною (міською, обласною) державною лабораторією ветмедицини або державною лабораторією ветмедицини, розташованою на території суб'єкта господарювання, згідно з пунктом 2.3.5 Положення про державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000 N 45 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.10.2000 за N 760/4981. При виробництві сухих яєчних продуктів, меланжу, а також інших виробів з яєць лабораторія ветеринарної медицини повинна розташовуватись на території суб'єкта господарювання як структурний підрозділ районної державної лабораторії ветеринарної медицини.

3.14. Цех (відділення) з виробництва морожених і сухих яйцепродуктів має такі приміщення та ділянки, які повинні відповідати діючим будівельним та санітарним нормам.

Приміщення:

- яйцесклад з холодильником;

- дезкамера санітарної обробки яєць;

- цех з виробництва яєчної маси та меланжу з відділеннями:

а) биття яєць і видалення вмісту від шкаралупи з наступним поділом його на білок та жовток;

б) фільтрації і перемішування яєчної маси;

в) ферментації (при виробництві ферментативного яєчного порошку);

г) пастеризації яєчної маси;

ґ) фасування і пакування яєчного меланжу;

д) заморожування і пакування яєчного білка і яєчного жовтка;

- цех сушки, фасування і пакування яєчного білка і жовтка та яєчного порошку;

- холодильні камери для зберігання заморожених яйцепродуктів;

- склад для зберігання сухих яйцепродуктів.

Ділянки:

- підготовки тари для меланжу, білка, жовтка і яєчного порошку;

- санітарної обробки внутрішньоцехової тари;

- дезінфекції тари з-під яєць;

- приготування розчинів мийних і дезінфекційних засобів.

3.15. Цех (відділення) первинної обробки пухо-перової сировини має такі приміщення, які відповідають діючим будівельним та санітарним нормам: приймальня, миття і сушки пір'я, сортування і пакування сухого пір'я, зберігання готової продукції.

3.16. Цех з виробництва м'яса птиці з його переробкою на м'ясопродукти, цех з виробництва морожених, сухих яйцепродуктів, цех з виробництва технічної продукції і цех первинної обробки пухо-перової сировини повинні бути ізольованими один від одного.

3.17. Розташування виробничих цехів повинно забезпечувати потоковість технологічних процесів, короткі комунікації і відповідати діючим санітарним і ветеринарним вимогам.

3.18. Виробничі, складські, допоміжні приміщення при вході повинні бути обладнані пристроями для чищення взуття та дезкилимками. Вхід до виробничих приміщень осіб, не пов'язаних із забоєм та переробкою птиці, можливий тільки з дозволу лікаря ветеринарної медицини підрозділу.

3.19. Стіни та стеля цехів повинні бути міцними, не притягувати вологу, рівними, без щілин, зручними для очищення та миття, пофарбовані світлими фарбами або обкладені плиткою. Всі матеріали повинні бути дозволені Міністерством охорони здоров'я щодо використання для вказаних потреб. Для зменшення конденсації вологи та розвитку плісняви їх потрібно покривати водонепроникним і пароізоляційним захистом.

Підлога, стеля, стіни, перегородки, устаткування, прилади, які використовуються в роботі з сировиною та харчовими продуктами, повинні підтримуватися в справності та чистому стані. Вони не повинні бути джерелом зараження сировини та харчових продуктів.

3.20. Усі технологічні процеси виробництва, пов'язані з миттям брудної тари, прийманням птиці, сортуванням та санітарною обробкою яєць, первинною обробкою пухо-перової сировини, повинні проводитись в окремих приміщеннях або майданчиках.

3.21. Градирня, компресорна, котельна, побутові, складські та допоміжні приміщення повинні бути ізольовані від виробничих.

3.22. Стіни основних виробничих приміщень, лабораторії треба облицьовувати керамічною плиткою до стелі. Стелю треба фарбувати світлими алкідними емалевими або масляними фарбами. Стіни в камерах зберігання готової продукції треба фарбувати, а в складах зберігання пакувальних та інших допоміжних матеріалів допускається побілка вапном.

3.23. Фарбування або побілка стелі та стін всіх виробничих, допоміжних та побутових приміщень повинна проводитись у міру забруднення, але не рідше 1 разу на рік. Одночасно з побілкою повинна проводитись дезінфекція.

3.24. При появі плісняви на стелі та стінах виробничих приміщень їх потрібно негайно чистити та фарбувати із застосуванням фунгіцидних засобів (2 %-ним оксідифенолятом натрію).

3.25. Підлогу у виробничих приміщеннях повинні робити з міцного, вологозатримувального, хімічно стійкого матеріалу: цементу, кахелю тощо. Вона повинна бути не слизькою, рівною, кислотолугостійкою, з нахилом для стоку рідини до жолобів, які потрібно розташовувати збоку від робочих місць. Жолоби треба накривати решітками.

3.26. Для збирання сміття у виробничих приміщеннях потрібно установлювати металеві (педальні) бачки з кришками або корзини з полімерних матеріалів. Бачки та корзини щодня треба мити та дезінфікувати.

3.27. Стічні жолоби повинні утримувати вологу та бути зручними для очищення.

3.28. Цехи підприємств з переробки птиці повинні бути забезпечені холодною та гарячою водою, парою, мийними та дезінфекційними розчинами з підведенням на кожну дільницю та відділення.

3.29. У виробничих приміщеннях повинно бути установлено змішувач та крани з розрахунку один кран на 500 м² площі. Умивальники для миття рук потрібно обладнувати змішувачами холодної та гарячої води без відкривання кранів руками, милом, щітками, електрорушниками або рушниками разового використання.

Умивальники повинні бути розташовані у кожному виробничому приміщенні біля входу, а також у місцях, зручних для користування ними, на відстані не більше 15 м від робочого місця.

З метою забезпечення персоналу питною водою повинні бути обладнані спеціальні місця (автомат питної води, обладнані установки та ін.). Температура питної води повинна бути не нижче 8° C та не вище 20° C.

3.30. Інвентар для прибирання, мийні та дезінфекційні засоби повинні зберігатися у спеціальних, обладнаних кімнатах або шафах.

3.31. Інвентар (відра, щітки тощо) потрібно маркувати відповідно до виробничих об'єктів, де вони використовуються.

3.32. У виробничих приміщеннях поруч з технологічним устаткуванням необхідно розвішувати плакати, попереджувальні надписи з техніки безпеки, результати перевірок санітарного стану робочих місць, графіки санітарних обробок обладнання, виписки з інструкцій щодо дезінфекції обладнання, пам'ятки санітарно-гігієнічних та технологічних режимів для виробничого персоналу.

3.33. Приміщення, які використовуються для зберігання продукції, потрібно дезінфікувати не рідше 1 разу на півріччя та під час профілактичних перерв, за відсутності в них продукції.

3.34. Температура та відносна вологість повітря у виробничих приміщеннях, камерах та складах має відповідати технологічним нормам.

3.35. До побутових приміщень потрібно відносити: гардеробні для верхнього, домашнього, робочого та санітарного одягу, кімнату для видачі чистого одягу, душові, туалет, оздоровчий пункт або кімнату медогляду, приміщення для особистої гігієни жінок, кімнату для сушки одягу та взуття, їдальню (кімната для приймання їжі).

Побутові приміщення потрібно обладнувати відповідно до санпропускників, діючих будівельних та санітарних норм. Для працюючих у санітарній камері, ізоляторі та відділенні технічної продукції необхідно обладнувати окремі побутові приміщення.

3.36. Гардероб для робочого та санітарного одягу потрібно забезпечувати вішалками, шафами, стільцями та розташовувати у приміщенні, яке відгороджене дверима від гардероба для домашнього (власного) одягу.

3.37. На підприємстві, де працюють 100 або більше жінок, потрібно обладнувати приміщення для особистої гігієни жінок. У побутових приміщеннях має бути спеціальна кабіна з гігієнічним душем (1 душ на 20 працюючих у зміну).

3.38. Шлюзові кімнати перед туалетами потрібно обладнувати вішалками для санітарного одягу, змішувачами холодної та гарячої води, умивальниками для миття рук без відкривання кранів руками. Тут мають бути мийні та дезінфекційні засоби, електрорушники або рушники разового використання.

3.39. При проектуванні або реконструкції підприємств кількість туалетів потрібно визначати з розрахунку: для жінок - 1 унітаз на 15 осіб, для чоловіків - 1 унітаз та 1 пісуар на 15 осіб. Туалети не повинні мати прямого входу з робочих приміщень.

3.40. Стіни в душових кімнатах повинні бути облицьовані кахельною плиткою на всю висоту, а у гардеробах санітарного одягу, кімнатах чистого одягу, в санітарних вузлах, в кімнатах гігієни жінок - на висоту 2 м, вище - до несучих конструкцій, стіни потрібно фарбувати.

Стелі в душових кімнатах потрібно фарбувати масляною фарбою, а в решті приміщень білити вапном, підлогу викладати керамічною плиткою.

3.41. Побутові приміщення щоденно, після закінчення роботи, ретельно повинні прибиратися, чиститись від пилу, підлога та інвентар митися мийними розчинами та гарячою водою. У гардеробах потрібно проводити вологе прибирання і не рідше 1 разу на тиждень дезінфікувати шляхом зрошення розчином хлорного вапна або протирання тканиною, змоченою 0,5 %-ним розчином хлорного вапна (за активним хлором) або іншими дезінфекційними засобами.

3.42. Всі облицьовані плиткою або пофарбовані стіни періодично (у міру забруднення), але не рідше 1 разу на тиждень, а також за вимогами санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини, повинні митися 0,5 %-ним розчином хлорного вапна.

3.43. Санітарні вузли та обладнання кімнат гігієни за необхідності, але не рідше 1 разу за зміну потрібно чистити, мити та дезінфікувати.

Під час прибирання туалетів (2 - 3 рази на день) окремою тканиною, змоченою 0,5 %-ним розчином хлорного вапна (за активним хлором), потрібно протирати ручки дверей, спускові ручки та інші поверхні, до яких торкаються руками люди.

Унітази у міру забруднення потрібно чистити від іржі та солі 10 %-ним розчином соляної кислоти та промивати. Для дезінфекції унітазів та іншого обладнання санвузлів потрібно використовувати 0,5 %-ний розчин хлорного вапна.

3.44. Для прибирання та дезінфекції санвузлів необхідно використовувати окремий інвентар, який дезінфікується 0,5 %-ним розчином хлорного вапна.

3.45. Суворо забороняється використовувати побутові приміщення для інших потреб.