2.6. Освітлення, опалювання, вентиляція
Освітлення виробничих приміщень повинне відповідати вимогам СНіП „Природне і штучне освітлення. Норми проектування” та санітарним вимогам до проектування підприємств молочної промисловості.
У виробничих приміщеннях найбільш прийнятне природне освітлення. Світловий коефіцієнт повинен бути в межах 1:6 - 1:8, а в побутових приміщеннях – не менше 1:10. Коефіцієнт природного освітлення встановлюють з урахуванням характеру праці і зорової напруги.
При недостатньому природному освітленні необхідно застосовувати штучне освітлення - переважно люмінісцентні лампи. У приміщеннях з важкими умовами праці або в зоні стаціонарних робочих місць (термостати, холодильники, відділення солільня, склади тощо) можна використовувати лампи розжарювання.
Штучне освітлення у цехах і приміщеннях може бути загальним, а у виробничих (при необхідності) - місцевим або комбінованим.
При виконанні виробничих операцій, що вимагають особливої зорової напруги, яка залежить від об'єму і характеру роботи необхідно використовувати комбіноване або місцеве освітлення.
Світильники з люмінесцентними лампами обладнують захисними гратами (сіткою), розсіювачами або спеціальними ламповими патронами, що виключає можливість випадання ламп із світильників, а світильники з лампами розжарювання – суцільним захисним плафоном.
У приміщеннях з відкритими технологічними процесами (виробництво сиру та інших продуктів у ваннах без кришок) світильники розміщують над технологічним обладнанням, щоб виключити можливість попадання в продукт скла.
Світлові отвори всередині і зовні будівлі забороняється захаращувати тарою, устаткуванням і т.п.. Не допускається заміна скла у світлових отворах непрозорими матеріалами.
У разі перепланування, зміни виробничого призначення приміщення, а також при перенесенні або заміні одного устаткування іншим, освітленість приміщення, у зв'язку з новими умовами, повинна бути приведена у відповідність нормам освітлення.
В приміщеннях, що вимагають особливого санітарного режиму (в заквашувальній, відділенні упаковки сиру в плівку, фасування дитячих молочних продуктів, лабораторних боксах і т.п.) передбачують встановлення бактерицидних ламп для дезінфекції повітря. Режим їх роботи повинен відповідати вимогам експлуатаційної інструкції. У медпунктах також передбачають встановлення установки ультрафіолетового випромінювання.
Підприємства забезпечують аварійним освітленням.
Система опалювання повинна відповідати вимогами СНіП „Опалювання, вентиляція і кондиціонування повітря”.
У системі опалювання виробничих і допоміжних будівель переважно використовують як теплоносій нагріту воду; допускається також застосування водяної пари.
Для опалювання будівель, віддалених від теплових мереж або розташованих за межами промплощадки (насосні, каналізаційні системи, водонапірні башти і т.п.), а також у приміщеннях розміщених в контурах холодильників і складів, допускається як джерело тепла використовувати електроенергію.
У складах опалювання доцільно влаштовувати лише в підсобних приміщеннях, де тривалий час перебуває обслуговуючий персонал (упродовж робочого дня). Опалювання складів передбачають тільки при необхідності забезпечення в них певної температури повітря, необхідної для режиму зберігання продукції або сировини.
У всіх виробничих цехах і допоміжних приміщеннях основного виробництва, як нагрівальні прилади, повинні застосовуватися радіатори (краще регістри з гладких труб), конструкція яких забезпечує доступне очищення їх від пилу.
В термостатному приміщенні для створення необхідної технологічної температури обладнують парове опалювання від системи загального виробничого теплопостачання із застосуванням нагрівальних регістрів з гладких труб.
Відповідно вимогам „Санітарних норм проектування промислових підприємств”, розділу СНіП „Опалювання, вентиляція і кондиціонування повітря”, „Санітарних вимог до проектування підприємств молочної промисловості” (ВСТП) у виробничих і допоміжних будівлях та приміщеннях повинна бути передбачена природна, механічна, комбінована система вентиляції або кондиціонування повітря
На підприємствах молокопереробної промисловості у виробничих і побутових приміщеннях, мийних, лабораторіях та інших будівлях слід передбачати встановлення приливно-витяжної загальнообмінної механічної вентиляції (або кондиціонування), при необхідності, в поєднанні, з місцевою витяжною вентиляцією.
Облаштування вентиляційної системи з природною тягою допускається в окремих приміщеннях допоміжних служб, на молокоприймальних пунктах, молокопереробних підприємствах невеликої виробничої потужності.
Побутові приміщення, туалети, відділення закваски і лабораторії обладнують незалежними системами загальнообмінної або місцевої вентиляції.
Обладнання, що є джерелом інтенсивного виділення тепла, вологи і шкідливих речовин, повинно забезпечуватися місцевими системами витяжної вентиляції.
Устаткування, що є джерелом пилу, обладнують індивідуальними спеціалізованими системами очищення повітря (фільтрами, циклонами і т.п.).
Низ приймального отвору повітрозабірного каналу вентиляції необхідно розміщувати на висоті не нижче 2 м від рівня підлоги.
Повітря, що видаляється системами витяжної вентиляції, повинно виводитися через витяжні канали висотою не менше 1 м вище за рівень даху.
Викиди в атмосферу з систем вентиляції слід розміщувати на відстані не менше 10 м по горизонталі або 6 м по вертикалі, при горизонтальній відстані менше 10 м від повітрозабірних пристроїв приливної вентиляції.
- Міністерство аграрної політики україни
- Зміст заняття
- Загальні положення
- Нормативно-правова база
- Терміни та їх визначення
- Розподіл об'єктів державного ветеринарно-санітарного та санітарно-епідеміологічного нагляду за ступенем ризику для здоров'я людини
- 1. Високий ступінь ризику
- 2. Середній ступінь ризику
- 3. Низький ступінь ризику
- Санітарно-гігієнічна характеристика санітарно-захисних зон
- У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:
- Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них
- Клас II. Санітарно-захисна зона 500 м
- Клас III. Санітарно-захисна зона 300 м
- Клас IV. Санітарно-захисна зона 100 м
- Клас V. Санітарно-захисна зона 50 м
- Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів
- Мінімальні відстані від системи вилучення, обробки, зберігання, знезараження та утилізації гною до тваринницьких,птахівничих приміщень та житлової забудови
- Ветеринарно-санітарні розриви між птахівничими господарствами та іншими виробничими комплексами і окремими об'єктами повинні прийматися як визначено в табл. 3.
- Ветеринарно-санітарна паспортизація ветеринарних об’єктів
- Гігієнічного і ветеринарно-санітарного обстеження тваринницького приміщення
- Гігієнічного і ветеринарно-санітарного обстеження умов утримання тварин і догляду за ними
- (П 1 б, підпис)
- Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень
- 4. Ветеринарно-санітарні вимоги до водозабезпечення та каналізації
- 5. Ветеринарно-санітарні вимоги до освітлення, вентиляції
- 6. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічного обладнання, інвентарю, тари, транспортних засобів
- 7. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічних процесів
- 8. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з переробки птиці
- 9. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень первинної обробки пухо-перової сировини
- 10. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з виробництва заморожених та сухих яйцепродуктів
- 11. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень (утилізаційних цехів) з переробки технічних відходів
- 12. Вимоги до проведення санітарної обробки приміщень та технологічного обладнання птахопереробних підприємств
- 13. Вимоги до проведення санітарної обробки цехів з переробки птиці
- 14. Вимоги до проведення санітарної обробки відділень первинної обробки пухо-перової сировини
- 15. Вимоги до проведення санітарної обробки цехів з виробництва яєчних морожених та сухих продуктів
- 16. Загальні вимоги до особистої гігієни
- Проектування і розміщення молокопереробних підприємств
- Розробка проектів молокопереробних підприємств
- Мета розробки проекту
- Продукція, що випускається
- Сировина
- Ринки збуту
- Вибір технології і устаткування
- Попередній економічний аналіз
- Якість і кількість продукції
- Розміщення підприємств
- Вибір конкретної ділянки
- Планування підприємства
- 2.3. Виробничі цехи і допоміжні приміщення
- 2.4. Побутові приміщення
- 2.5. Водопостачання і каналізація
- 2.6. Освітлення, опалювання, вентиляція
- 2.7. Вимоги до технологічного устаткування, апаратури, інвентарю, посуду і тари
- Структура та зміст ветеринарно-санітарного паспорта
- 9.Державні органи ветеринарної медицини та їх функції у розрізі ветеринарної санітарії
- 10. Питання для самоконтролю
- 1. Рекомендована література