(П 1 б, підпис)

СХЕМА

гігієнічного і ветеринарно-санітарного обстеження умов утримання тварин у літніх таборах

Обстеження проведено_

1. Назва господарства

2. Район_________~

3. Область

4. Розташування літнього табору________

(назва населеного пункту, віддаленість від ферм, доріг,

складів, джерел води)

5. Розмір ділянки, де розташовано табір______________

6. Час переведення тварин у літній табір_____________

7. Наявність плану підготовки тварин для переведення їх у літні табори_____________

(є, нема, чи була утворена комісія, її склад)

8. Стан пасовищ, водойм, прогонів, тирл, таборів

9. Підготовка тварин до табірного утримання:

(чи проводилася диспансеризація, вгодованість, стан копит, ріг, вимені)

10. Чи відокремлювалися інші тварини за наслідками диспан-

серизації

(слабі, хворі, здорові, чи є перелік тварин, за якими потрібен систематичний ветеринарний і зоотехнічний

контроль, чи проводились діагностичні дослідження за 1 місяць до переведення, які саме дослідження,

чи проводилась імунізація тварин і проти яких хвороб)

11. Підбір кадрів для роботи у літніх таборах__________

(наявність і потреба операторів, стан, стаж праці у тваринництві)

12. Стан будов у таборі________________________

(стан огорожі, стійл, станків, затінків, навісів, кількість скотомісць, розташування стійл, станків, годівниць і їх стан)

13. Система і спосіб утримання тварин_______________

14. Режим переведення і підготовки тварин до утримання їх у літніх таборах_______________________________

(підготовка тварин до коливань температури, до вживання зеленої маси)

15. Транспортування, зберігання і режим згодовування зелених, соковитих, грубих і концкормів____________________

16. Санітарно-гігієнічний стан годівниць _____________

(тип, розмір, фронт годування, стан)

17. Раціони годівлі для різних вікових груп тварин, їх оцінка

18. Стан напування тварин______________________

(тип напування, стан водогінного реманенту, відстань до місць водопою, якість питної води)

19. Розміри груп тварин при пасовищно-табірному утриманні _

(дорослих, молодняку)

20. Заходи захисту тварин від кровосисних комах, дощу, про­тягів, сонця________________________________

21. Регулярність зоотехнічного і ветеринарного огляду тварин у таборах _________________________________

22. Контроль за фізіологічним станом тварин __________

(дослідження крові)

23. Аналіз експертиз біохімічних досліджень крові тварин____

24. Аналіз продуктивності тварин, збереженість і захворюваність

25. Закінчення літнього табірного утримання___________

(час, диспансеризація, діагностичні дослідження, профілактичні обробки)

Висновки _ Пропозиції,

Обстеження провели:

Ветеринарно-санітарні об'єкти на тваринницьких підприємствах, вимоги до їх розміщення, будівництва та експлуатації.

Ветеринарні об'єкти призначені для здійснення лікувально-профілактичних і санітарно-ветеринарних заходів, а також діаг­ностичних досліджень, їх будують відповідно НТП і керуються діючими СНІП, нормами проектування промислових підприємств СН 245—71. Залежно від зони обслуговування вони можуть бути міжгосподарськими, загальногосподарськими та фермерськими. Для них передбачають такі мінімальні санітарні розриви: від загальногосподарських лікарень ветеринарної медицини, каран­тинних приміщень, ізоляторів, забійно-санітарних і лікувально-санітарних пунктів до тваринницьких і звірівницьких підпри­ємств — 200 м, до птахівничих — 500, від пунктів збирання сировини для виробництва м'ясо-кісткового борошна — 500 м; від фермерських об'єктів ветеринарної медицини до будівель із тваринами, що ними обслуговуються, до складів і допоміжних об'єктів — 60 м; від об'єктів ветеринарної медицини до заліз­ниць і автомагістралей першої та другої категорій — 800 м, третьої категорії й скотопрогонів — 150 м.

Від огорожі об'єктів ветеринарної медицини загальногоспо­дарського призначення до інших сільськогосподарських об'єктів передбачаються такі розриви (табл. 25):

Таблиця 25 Розриви від огорожі об'єктів ветмедицини

Служба ветеринарної медицини на тваринницьких підприєм­ствах — відомча і підлягає контролю з боку державної служби ветеринарної медицини. Залежно від призначення й потужності тваринницького підприємства ОНТП 8-85 передбачаються такі об'єкти ветеринарної медицини.

Лікарня ветеринарної медицини — це лікувально-профілактич­на установа загальногосподарського призначення. Зоною її діяль­ності є селянські спілки або держгоспи, тобто обслуговування всіх тварин господарства та тварин індивідуального сектора (на­селення, яке проживає на території господарства). Відповідно до ОНТП лікарня ветеринарної медицини повинна мати амбу­латорію, стаціонар, ізолятор, склад дезінфікуючих засобів.

Пункт ветеринарної медицини. Ця найбільш поширена уста­нова ветеринарної медицини може обслуговувати 1—2 господар­ства та тварин, які знаходяться в індивідуальній власності гро­мадян. У кожному господарстві на фермах великої рогатої ху­доби, свинарських, вівчарських, кролівницьких, звірівницьких і товарних птахофермах повинні бути організовані пункти ве­теринарної медицини. Вони обслуговують ферму і забезпечу­ють проведення профілактичних, ветеринарно-санітарних заходів, а при потребі — амбулаторне та стаціонарне лікування. Пункт

258

ветеринарної медицини розміщують на окремій ділянці площею 0,5 га. Він має амбулаторію і стаціонар.

Профілактичний пункт ветеринарної медицини необхідний для проведення масових ветобробок (вакцинації, діагностичних дослідженнь, декорнуації, розчищення ратиць, знезараження, виконання лікувальних процедур), а також для організації інди­відуального зооветеринарного обліку.

Лікувально-санітарний пункт. Це установа ветеринарної ме­дицини, основне призначення якої проводити профілактичні та ветеринарно-санітарні заходи амбулаторного й стаціонарного лікування тварин у господарствах із відгінним тваринництвом (фермах великої рогатої худоби, вівчарських). Лікувально-сані­тарний пункт має амбулаторію, стаціонар та ізолятор, споруду для обробки шкірного покриву тварин (ванну для купання, майданчик для обробки шкіри).

Лабораторія ветеринарної медицини здійснює діагностичні дослідження, контроль за санітарною якістю кормів, проводить профілактичні, лікувальні та ветеринарно-санітарні заходи. Вона передбачена на великих свинарських і птахівничих підприєм­ствах, знаходиться на території даного господарства і може' бути зблокована із забійно-санітарним пунктом.

Ізолятор призначений для утримання хворих тварин або та­ких, що підозрюються у захворюванні на заразну хворобу, але забій їх заборонено правилами ветеринарної медицини. Місткість ізолятора повинна становити 1 % дорослого поголів'я. Його проектують на комплексах по відгодівлі свиней і великої рога­тої худоби й розміщують в одному блоці з лікарнею ветери­нарної медицини або самостійно. Але він повинен мати заго­рожу, самостійний вхід, вихід і дезінфекційний бар'єр.

Карантинне приміщення влаштовують на відокремленому май­данчику із огорожею заввишки 2 м і зоною зелених насаджень й обладнують окремим в'їздом (виходами). Карантинне при­міщення призначене для приймання, перетримки, ветеринарно-санітарної обробки, діагностичних та профілактичних обробок тварин, які надходять на підприємства і вивозяться в інші гос­подарства.

Під час 30-добового карантинування не допускають пере­міщення тварин. Місткість секцій у карантинному приміщенні не повинна перевищувати місткості секцій, передбачених ОНТП. Корів і нетелей при карантинуванні утримують на прив'язі, дрібних тварин — групами. Перегородки між секціями й стан­ками мають бути суцільними.

Забійно-санітарний пункт (санбойня). Тут проводять вимуше­ний забій тварин, розтин та утилізацію трупів. Санбойню роз­міщують на території поряд із лікарнею ветеринарної медицини відповідно до діючих типових проектів. Забійне відділення має приміщення для забою 15—20 м² і камеру для тимчасового збе­рігання туш (трупів) 10 м². В утилізаційному відділенні є при­міщення для розтинів 15 м² та утилізації трупів 20 м².

Споруди для обробки шкірного покриву тварин. Вони включають ванни для купання, спеціальні майданчики, обладнані душовими різних конструкцій, пристроями для огляду тварин тощо.

Ванна для купання тварин. Це споруда, яку використовують для купання овець, великої рогатої худоби та свиней із ліку­вально-профілактичною та зоогігієнічною метою.

В'їзний дезбар'єр господарства — спеціально обладнана з бе­тонованим заглибленням споруда для дезінфекції коліс транс­порту. Заглиблення дезбар'єра по верхньому рівню дезінфек­ційного розчину повинно бути завдовжки не менше 9 м, зав­ширшки — на всю ширину воріт і завглибшки — не менше 20 см. Пандуси повинні мати нахил не більше 14°. З метою за­побігання замерзанню дезінфекційного розчину взимку в бето­новане дно дезбар'єра вмонтовують спеціальні труби від тепло­траси господарства.

Ветеринарно-санітарний пропускник. Ветсанпропускник — комплексна споруда, яка має санітарне та дезінфекційне від­ділення (блоки). Окремими частинами його є: санітарний і дез­інфекційний блоки, а також дезбар'єри при входах у виробничі приміщення. Відповідно до НТП ветеринарно-санітарний про­пускник об'єднує такі будівлі, споруди та приміщення: санітар­ний блок (відділення), який має прохідну з дезкилимками, гар­деробну із сушильною шафою, душовими установками та примі­щенням для дезінфекції одягу; дезінфекційний блок (відділення), куди входять приміщення, необхідне обладнання або спеціальні установки для дезінфекції транспортних засобів і тари.