2.5. Водопостачання і каналізація
Молокопереробні підприємства повинні забезпечуватися достатньою кількістю питної води. Розрахунок потреби у воді здійснюють відповідно норм технологічного проектування підприємств молочної промисловості (Норми технологічного проектування сімейних ферм, підприємств малої потужності переробних галузей (молочна галузь) і СніП (Внутрішній водопровід і каналізація будівель).
Вибір джерел водопостачання, місця забору води, розрахунок меж і план заходів щодо впорядкування зони санітарної охорони джерел водопостачання здійснюють відповідно до методичних вказівок по організації і контролю водопостачання молокопереробних заводів і підлягають обов'язковому узгодженню з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Системи водопостачання підприємств молочної промисловості повинні відповідати вимогам СніП „Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди”, „Внутрішній водопровід і каналізація будівель”, а також діючим санітарним правилам і нормам.
Точка водопровідного введення на підприємство повинна знаходитися в ізольованому приміщенні, що закривається замком та утримується в належному технічному і санітарному стані. У ньому встановлюють манометри, крани для відбору проб води, зворотні клапани, що не допускають протитечії води, трапи для стоку. Підприємства повинні мати і пред'являти на вимогу контролюючих організацій схеми водопровідних і каналізаційних мереж.
У системі водопостачання молокозаводів передбачають встановлення не менше двох резервуарів для чистої води з метою безперебійного водозабезпечення підприємства в години найбільшого її споживання, в аварійних ситуаціях, а також для створення необхідного часу при хлоруванні або постійної швидкості потоку при знезараженні води ультрафіолетовим випромінюванням та зовнішнього пожежогасіння. У кожному резервуарі зберігають половинний об'єм добової потреби води на технологічні і побутові цілі.
Воду від охолоджувальних і пастеризаційних установок дозволяється використовувати у системі гарячого водопостачання (на миття посуду в їдальні, миття устаткування, танків, фляг, прання виробничого одягу тощо) за умови її попереднього нагрівання у бойлерних установках не менше ніж до 80 ºС.
Для водозабезпечення оборотних систем холодильних та вакуум-випарних установок, компресорів, підведення до зливних бачків, унітазів, миття автотранспорту, поливу території підприємства допускається використовування технічної води.
Технічний водопровід відокремлюють від господарсько-питного. Обидві системи водопостачання повинні бути без з'єднань між собою і пофарбованими у відмінні кольори.
Точки водозабору обох систем водопостачання необхідно відзначати відповідними написами: „питна”, „технічна”.
У виробничих приміщеннях передбачають встановлення:
Водопровідних кранів (з підведенням через змішувач холодної та гарячої води) із розрахунку один кран на 500 м2; в цехах, де можливе забруднення підлоги стоками або продукцією – не менше одного крана на приміщення;
раковини для миття рук з підведенням через змішувачі холодної і гарячої води, забезпечені милом, щіткою, дезінфікуючим розчином, рушниками разового користування або електросушарками. Раковини розміщують в кожному виробничому приміщенні при вході, а також у зручних для користування місцях на відстані не більше 15 м від кожного робочого місця;
водні фонтанчики або сатуратори для питної води - на відстані не більше 70 м від робочого місця.
Питна вода для побутових і технологічних потреб на підприємствах молокопереробної промисловості повинна піддаватися хімічному аналізу в терміни, встановлені органами і установами саннагляду, але не менше одного разу у квартал, бактеріологічному – не менше одного разу в місяць.
Система каналізації підприємств молочної промисловості повинне відповідати вимогам СніП «Каналізація. Зовнішні мережі і споруди», «Внутрішній водопровід і каналізація будівель» і забезпечувати роздільний збір та видалення виробничих і побутових стічних вод. Для збору й видалення атмосферних вод передбачають зливну каналізацію. Поєднання виробничої і побутової систем каналізації забороняються. На кожній системі забезпечують самостійний випуск води. Умови спуску стічних вод у міські очисні споруди визначаються інструкцією про відведення промислових стічних вод в міську каналізацію.
За наявності власних очисних споруд умови скидання оброблених стічних вод визначаються правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами. Ці умови для кожного конкретного підприємства повинні бути узгоджені з органами і установами санепідемстанції.
Мережу каналізацій на території підприємств потрібно розташовувати нижче за водопровідні комунікації. В окремих випадках допускається залягання водопровідних і каналізаційних мереж на одній глибині. Обладнання місць перехрещень водопровідних і каналізаційних труб, а також відстань між паралельно прокладеними комунікаціями повинні відповідати вимоги СніП „Водопровід. Зовнішні мережі та споруди” і „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди”.
При необхідності доцільно передбачити локальне очищення забруднених стічних вод.
За узгодженням з органами державної санепідемстанції на певний термін може бути дозволено розташування малих підприємств молочної промисловості на неканалізованій території.
Стічні води підприємств молочної промисловості перед випуском у водоймища повинні піддаватися механічному, хімічному (при необхідності) і повному біологічному очищенню на міських або власних очисних спорудах.
Залежно від об’єму стічних вод усі виробничі та інші приміщення з можливими стоками на підлогу обладнують критими лотками з нахилом підлоги.
Технологічне устаткування, танки, мийні ванни приєднують до каналізації через гідрозамки (сифони) з розривом струменя 20-30 мм від кінця зливної труби до верхнього краю воронки. Раковини з’єднують через сифон без розриву струменя.
Трапи, лотки і підвісні каналізаційні труби з виробничими стоками забороняється кріпити над постійними робочими місцями та відкритим технологічним устаткуванням.
Стояки з побутовими стоками не повинні проходити через виробничі приміщення призначених для виготовлення і зберігання харчових продуктів. Їх доцільно розташовувати у прохідних каналах із легким доступом для ревізії. Допускається проходження стояків з виробничими стоками через виробничі приміщення за відсутності їх в межах ревізій.
- Міністерство аграрної політики україни
- Зміст заняття
- Загальні положення
- Нормативно-правова база
- Терміни та їх визначення
- Розподіл об'єктів державного ветеринарно-санітарного та санітарно-епідеміологічного нагляду за ступенем ризику для здоров'я людини
- 1. Високий ступінь ризику
- 2. Середній ступінь ризику
- 3. Низький ступінь ризику
- Санітарно-гігієнічна характеристика санітарно-захисних зон
- У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:
- Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них
- Клас II. Санітарно-захисна зона 500 м
- Клас III. Санітарно-захисна зона 300 м
- Клас IV. Санітарно-захисна зона 100 м
- Клас V. Санітарно-захисна зона 50 м
- Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів
- Мінімальні відстані від системи вилучення, обробки, зберігання, знезараження та утилізації гною до тваринницьких,птахівничих приміщень та житлової забудови
- Ветеринарно-санітарні розриви між птахівничими господарствами та іншими виробничими комплексами і окремими об'єктами повинні прийматися як визначено в табл. 3.
- Ветеринарно-санітарна паспортизація ветеринарних об’єктів
- Гігієнічного і ветеринарно-санітарного обстеження тваринницького приміщення
- Гігієнічного і ветеринарно-санітарного обстеження умов утримання тварин і догляду за ними
- (П 1 б, підпис)
- Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до території, виробничих, допоміжних та побутових приміщень
- 4. Ветеринарно-санітарні вимоги до водозабезпечення та каналізації
- 5. Ветеринарно-санітарні вимоги до освітлення, вентиляції
- 6. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічного обладнання, інвентарю, тари, транспортних засобів
- 7. Ветеринарно-санітарні вимоги до технологічних процесів
- 8. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з переробки птиці
- 9. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень первинної обробки пухо-перової сировини
- 10. Ветеринарно-санітарні вимоги до цехів з виробництва заморожених та сухих яйцепродуктів
- 11. Ветеринарно-санітарні вимоги до відділень (утилізаційних цехів) з переробки технічних відходів
- 12. Вимоги до проведення санітарної обробки приміщень та технологічного обладнання птахопереробних підприємств
- 13. Вимоги до проведення санітарної обробки цехів з переробки птиці
- 14. Вимоги до проведення санітарної обробки відділень первинної обробки пухо-перової сировини
- 15. Вимоги до проведення санітарної обробки цехів з виробництва яєчних морожених та сухих продуктів
- 16. Загальні вимоги до особистої гігієни
- Проектування і розміщення молокопереробних підприємств
- Розробка проектів молокопереробних підприємств
- Мета розробки проекту
- Продукція, що випускається
- Сировина
- Ринки збуту
- Вибір технології і устаткування
- Попередній економічний аналіз
- Якість і кількість продукції
- Розміщення підприємств
- Вибір конкретної ділянки
- Планування підприємства
- 2.3. Виробничі цехи і допоміжні приміщення
- 2.4. Побутові приміщення
- 2.5. Водопостачання і каналізація
- 2.6. Освітлення, опалювання, вентиляція
- 2.7. Вимоги до технологічного устаткування, апаратури, інвентарю, посуду і тари
- Структура та зміст ветеринарно-санітарного паспорта
- 9.Державні органи ветеринарної медицини та їх функції у розрізі ветеринарної санітарії
- 10. Питання для самоконтролю
- 1. Рекомендована література