3.6. Працересурсний потенціал, проблеми зайнятості та безробіття

Найбільш активною частиною населення є трудові ресурси. Це - населення у працездатному віці (чоловіки 16-60 років та жінки 16-55 років), крім інвалідів І і ІІ груп, а також підлітки та пенсіонери, які працюють. Вони є основною продуктивною силою суспільства, одним з головних чинників його територіальної організації. Але позаяк одні і ті самі трудові і ресурси в різних умовах можуть виробляти різну кількість продукції з неоднаковою якістю, тим самим по різному впливаючи на соціально-економічний розвиток регіону; можливості людей щодо праці можуть бути різними в умовах неоднакових виробничих відносин. Тому поряд з поняттям “трудові ресурси” вживають термін “трудоресурсний (або працересурсний) потенціал”. Під останнім розуміють поряд з трудовими ресурсами можливості людей до праці. Працересурсний потенціал визначається як кількістю та якістю (статево-віковий, професійний склад) трудових ресурсів, так і особливостями соціально-економічного розвитку території, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, матеріальними і духовними потребами населення регіону, екологічними особливостями її діяльності. Людей із їх знаннями, професійною підготовкою і навичками до праці ще називають “трудовим капіталом” або “людським капіталом”.

Таблиця 3.2 Показники працересурсного потенціалу м. Харкова за 2004 р.

Таблиця 3.3 Попит і пропозиція робочої сили на ринку праці

Ринок праці – це сфера реалізації права громадян на працю. Він враховує усіх зайнятих, незалежно від статусу і пошуків іншої чи додаткової роботи, і усіх безробітних, які шукають оплачувану роботу чи намагаються організувати власний бізнес.

У м. Харкові за даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15–70 років за 2010 р., порівняно з 2009 р., скоротилась на 0,4% і становила майже 1,4 млн. осіб. Чисельність осіб працездатного віку за вказаний період збільшилась на 3,6 тис. осіб та становила 1064 тис. осіб. Із зазначеної кількості громадян працездатного віку 986,1 тис. осіб були зайняті економічною діяльністю, а решта – 77,9 тис. осіб, відповідно до методології Міжнародної Організації Праці (МОП), класифікувалися як безробітні.

Рівень економічної активності населення у віці 15 – 70 років у 2010 р., порівняно з 2009 р., збільшився з 63,3% до 63,9%, а для населення працездатного віку –з 72% до 73,2%.

Під зайнятістю населення розуміється ступінь залучення людей до трудової діяльності, забезпечення робочими місцями. Чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у Харківській області за 2010 рік склала 967,3 тис. осіб, що на 0,1% більше, ніж торік і становила 5,9% від загальної кількості зайнятих в Україні.

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років збільшився, у порівнянні з попереднім роком, на 0,8 в.п. і склав у 2010 році 59,3% від загальної чисельності всього населення відповідного віку. Цей показник для населення працездатного віку складав 67,5% та був на 1,5 в.п. більший, ніж у 2009 році. Ця тенденція склалася через зростання на 1% чисельності зайнятого населення працездатного віку, в той час, як кількість осіб старше працездатного віку скоротилась на 8,6%.

Протягом року ситуація на ринку праці характеризується скороченням обсягів безробіття та зменшенням його рівня.

Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці. За статистичними даними у місті Харкові рівень безробіття не дуже високий, але політика міста спрямована на подолання цієї проблеми. Чисельність безробітних (за методологією МОП) у віці 15-70 років склала в цілому по області 97,9 тис., що на 7,6 тис. осіб, або на 7,2% менше, ніж у 2009р.

Так, для населення працездатного віку він зменшився з 8,4% за 2009 рік до 7,7%.

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

• нестача сукупного ефективного попиту;

• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

• недостатня мобільність робочої сили;

• структурні зрушення в економіці;

• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Шляхи вирішення проблем зайнятості

• сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямування вивільнюваних працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки;

• попередження розвитку безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

• удосконалення системи відтворення робочої сили водночас із збільшенням числа робочих місць, поліпшенням професійної орієнтації, підвищенням кваліфікації працівників та ефективності використання трудових ресурсів;

• захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;

• формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості.