4.3.4 Культурний комплекс

Харків  одне з історичних міст України, входить до складу Ліги історичних міст. Його заснування відноситься до середини XVII ст., але ще в 7-8 сторіччях у сучасних межах міста знаходився укріплений форпост Київської Русі - місто Донець (відоме і по літописах, і по "Слову про полк Ігоревий").

Історична спадщина міста містить у собі велику кількість пам'ятників різних століть. Особливо багате місто архітектурними визначними пам'ятками ХІХ-ХХст.ст., але є видатні спорудження і більш раннього періоду (Покровський і Успенський собори, старий будинок університету й ін.). Найбільш повно представлено два напрямки - модерн і конструктивізм. У Харкові знаходяться 7 державних музеїв (історичний, художній, природи при Національному університеті, літератури й ін.). Десятки музеїв створені на суспільних засадах. Серед пам'ятників монументальної архітектури привертають до себе увагу один із кращих пам'ятників Т.Г. Шевченку, пам'ятник В.М. Каразіну й ін.

До числа культурної спадщини міста відносяться бібліотеки й інші книжкові й архівні зібрання. Серед них фундаментальна бібліотека ім. В.Г. Короленка (одна з найбільших в Україні) і бібліотека Харківського національного університету.

Чималу історико-архітектурну цінність представляють сади і парки (серед них найстаріший в Україні університетський ботанічний сад, Лісопарк, комплекс Меморіалу Слави).

З Харковом пов'язане життя і діяльність багатьох видатних діячів української і російської культури (Г.С. Сковороди, Х.Д. Алчевської, А.С. Макаренка, І.І. Мечникова, М.В. Лисенка й ін.). Є меморіальні квартири, на багатьох будинках є меморіальні і пам'ятні дошки.

Значний інтерес представляють пам'ятники технічної думки (найстаріша в Україні обсерваторія й ін.).

По числу пам'ятників, пам'ятників мистецтва, іншим визначним пам'яткам Харків займає друге після Києва місце в Україні, у його музеях зберігаються сотні тисяч документальних матеріалів минулого, у тому числі унікальні, що мають загальнонаціональне значення.

Iсторiя мiста нараховує понад 350 рокiв, починаючи з давнiх часiв, вiдколи Харкiв iснував як порубiжне мiсто-фортеця, захищаючи пiвденнi кордони Росiї вiд татар.

Вигiдне географiчне положення на перехрестi торговельних шляхiв iз Москви та Петербургу до Києва, Криму, на Кавказ, здiйснення торговельних зв'язкiв з країнами Захiдної Європи, Близького Сходу, Балканського пiвострова сприяли перетворенню мiста на великий промислово-торговельний центр, товарообiг якого становив майже половину товарообiгу всiєї України.

Економiчний розвиток Харкiвського регiону став пiдгрунтям для формування культурного, наукового та просвiтнього центру на Сходi України. У стiнах Харкiвського колегiуму, де викладав видатний український фiлософ та поет Г. С. Сковорода, отримали знання доктор медицини та хiрургiї i. i. Базилевич, талановитий майстер перекладу, поет, бiблiотекар iмператорської публiчної бiблiотеки М. i. Гнєдич - вiдомий перекладом на росiйську мову "iлiади" Гомера, фiзик В. В. Петров, iсторик М. Т. Каченовський, медик Є. Й. Мухiн. Випускниками Харкiвського колегiуму були професор Московського унiверситету, видатний природодослiдник i. О. Двигубський та перший професiйний харкiвський архiтектор П. А. Ярославський, який на посадi губернського архiтектора майже 30 рокiв присвятив планомiрнiй забудовi мiста. Випускники колегiуму стали першими студентами Харкiвського унiверситету, заснованого 17 сiчня 1805 року за iнiцiативою вiдомого науковця та громадського дiяча В. М. Каразiна. Серед його вихованцiв - математик М. В. Остроградський, бiолог i. i. Мечнiков, iсторiк М. i. Костомаров, композитор М. В. Лисенко, письменник та драматург М. П. Старицький, художник Г. i. Семирадський.

В унiверситетi викладали засновник фiзичної хiмiї М. М. Бекетов, математик В. А. Стеклов, фiлологи О. А. Потебня та i. i. Срезневський, iсторик Д. i. Багалiй та багато iнших.

У мiстi заснованi великi заводи: чавуноливарний Шиманського (1870 р.), сiльськогосподарських машин Мельгозе (1873 р.), машинобудiвний Бельке та Ремiзовой (1878 р.), сiльськогосподарських машин Гельферiх Саде (1882 р.), паровозобудiвний Росiйського паровозобудiвного та механiчного акцiонерного товариства (1895 р.). З 1871 по 1899 рiк кiлькiсть промислових пiдприємств зросла з 79 до 259, а пiдприємств машинобудування та металообробки з 12 до 59.

Нарощування обсягiв промисловостi й торгiвлi викликали необхiднiсть органiзацiї та концентрацiї кредитних коштiв. У Харковi вiдкриваються рiзноманiтнi фiнансовi установи. Харкiвський Земельний банк, перший за часом заснування серед 10 акцiонерних земельних банкiв Росiї, розпочав роботу з 1871 року. Найкращий мунiципальний банк дореволюцiйної Росiї - Харкiвський мiський громадський купецький банк - був заснований на кошти громади.

На початку XX столiття мiсто перетворилося на фiнансово-комерцiйний центр, де крiм банкiв, були зосередженi вiддiлення мiжнародних, кредитних i страхових товариств, працював ломбард, контори найбiльших у Росiї синдикатiв "Продамет", "Продвугiлля".

Швидкий рiст промисловостi й торгiвлi, залiзничне будiвництво, розвиток науки та культури сприяли становленню мiстобудiвного мистецтва в Харковi. Важко переоцiнити внесок архiтекторiв Є. А. Васильєва, А. А. Тона, К. А. Толкунова, М. i. Ловцова, О. М. Бекетова, якi багато зробили для упорядкування та благоустрою, будiвництва Харкова, спорудження унiкальних будiвель, що придали нашому мiсту неповторнiсть та своєрiдну красу.

Швидкими темпами розвивалося будiвництво, був споруджений новий центр мiста з однiєю з найбiльших площ в свiтi - iм. Дзержинського (нинi площа Свободи), з першими в країнi спорудами Держпрому та Будинку проектiв. Харкiв тодi був другим за величиною мiстом України й четвертим в СРСР, найбiльшим транспортним вузлом Сходу Європи, одним з провiдних наукових i культурних центрiв. До вiйни у нашому мiстi було сконцентровано 70 науково-дослiдних, проектних iнститутiв, конструкторських бюро та лабораторiй рiзного профiлю. Інститут "Дiпросталь" був генеральним проектувальником 45 металургiйних заводiв. З цим iнститутом пов'язане створення перших радянських блюмiнгiв "1150", установлених на металургiйних заводах в Макiївцi та Днiпродзержинську. У фiзико-технiчному iнститутi АН РСР вперше в СРСР була здiйснена реакцiя розщеплення атомного ядра, отриманi рiдкi гелiй та водень, збудовано електростатичний генератор.

У 1925 роцi почав свою роботу Харкiвський оперний театр, 1926 роцi - переїхав з Києва український драматичний театр "Березiль", 1929 роцi - вiдкрито перший на Українi театр музичної комедiї, 1933 - державний росiйський драматичний театр, 1939 - театр ляльок.

У мiстi працювали вiдомi дiячi свiтової та української науки та культури: Б. i. Вєркiн, Л. Д. Ландау, М. П. Барабашов, М. С. Самокиш, Лесь Курбас, Н. М. Ужвiй, А. М. Бучма та багато iнших.

За пiсляреволюцiйний перiод до 1939 р. населення Харкова подвоїлося й становило 833 тис. чол.

Пiдготовку понад 180 тисяч майбутнiх фахiвцiв у рiзних галузях знань здiйснюють 69 вищих навчальних закладiв усiх рiвнiв акредитацiї, серед яких 7 академiй, 14 унiверситетiв i 14 iнститутiв.

Харкiв  великий культурний центр України. У мiстi дiють 6 театрiв, фiлармонiя, кiно-концертнi зали, цирк, багато музеїв та бiблiотек (фонди Державної наукової бiблiотеки iм. В. Короленка мiстять понад 6,5 млн. книжок).

У мiстi створено всi умови для спортивних занять та виховання майбутнiх майстрiв спорту. Працюють 19 стадiонiв, 850 спортивних майданчикiв, 363 спортивних зали, понад 40 тенiсних кортiв, 19 плавальних басейнiв.

У iсторiю Олiмпiйського руху назавжди увiйшли iмена дворазових олiмпiйських чемпiонiв Рустама Шарипова (спортивна гiмнастика), Людмили Джигалової (легка атлетика), Юрiя Пояркова (волейбол), олiмпiйських чемпiонiв Марiї Гороховської (спортивна гiмнастика), Iгоря Рибака (важка атлетика), Василя Матушевича, Юрiя Венгеровського (волейбол), Олексiя Баркалова (водне поло), Iгоря Целовальника, Володимира Мовчана (велоспорт на треку), Яни Клочкової (плавання).