4.3 Загальна характеристика невиробничої сфери

Під невиробничою сферою розуміють - сукупність галузей народного господарства та видів діяльності людей, що надають необхідні послуги суспільству та окремим його членам і безпосередньо не пов'язані зі створенням матеріальних благ. До даної сфери належать: житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування населення; транспорт пасажирський; зв'язок; охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення; освіта, культура та мистецтво; наукове обслуговування; кредитування та страхування; управління, партійні та громадські організації.

Регіони України характеризуються різноманітним природно-ресурсним потенціалом. Вектор розвитку регіональної економіки прямо залежить від: кількісних і якісних особливостей розміщення територіального утворення, природнокліматичної зони; зони антропогенного навантаження певної території.

Невиробнича сфера регіональної економіки, пов’язана зі створенням і експлуатацією об’єктів живої природи, залежить від вказаних особливостей дуже сильно.

Функціонування підгалузей істотно залежить від характеру розміщення продуктивних сил, процесів урбанізації і диспропорцій галузевого розвитку на території регіону. Важливо підкреслити, що тривале неконтрольоване антропогенне навантаження на територію регіону і міста призводить до незворотності виникаючих змін у природних і штучних системах. Наслідки змін в свою чергу викликають появу негативних тенденцій у розвитку сфери виробництва матеріальних благ і у просторі життєдіяльності людини.

Вказані тенденції свідчать про недотримання принципу щодо сталого розвитку територій. Зрозуміло, що органи місцевого самоуправління детально планують всі зміни у організації продуктивних сил регіону, але при цьому вони дуже часто забувають про один з головних принципів регіональної економіки – комплексне, раціональне використання природних ресурсів.

Таким чином, особливостями розвитку невиробничої сфери можна назвати:

• зниження ступеня лісистості територій;

• недостатній рівень фактичного озеленення територій України;

• зростання техногенного тиску на рослинність;

• погіршення стану об’єктів природно-заповідного фонду;

• несанкціонована вирубка міських зелених насаджень;

• знищення зелених насаджень внаслідок розвитку галузі будівництва і торгівлі;

• ущільнення забудови міст зі знищенням зелених насаджень та ін.

Для реалізації концепції збереження природного потенціалу для потреб регіональної економіки, пропонується впровадити у практику комплексне перспективне планування розвитку невиробничої сфери.