2.6. Біохімічні та фізичні методи аналізу
рН культурального середовища визначали за допомогою рН-метру «рН – 150».
Визначення кількості цукру проводили резорциновим методом згідно методики [170]. Конверсію цукру в цільову амінокислоту розраховували за формулою:
(р-р0)=Yp/s(S0-S),
де р0 – кількість амінокислоти у вихідному середовищі, р – кількість отриманого продукту (амінокислоти), S0 – кількість сахарози у вихідному середовищі, S – кількість сахарози у культуральній рідині, Yp/s – конверсія.
Кількість амонійного азоту визначали згідно методики з використанням реактива Несслера [171]. Визначення сухих речовин (СР) здійснювали ваговим методом (висушування при температурі 105°С до постійної маси) [172]. ОГ вимірювали за допомогою фотоелектроколориметра (модель КФК-3) в кюветах з розміром між стінками d=5 мм за довжини хвилі 440 нм [173].
Кількість синтезованих цільових амінокислот визначали за допомогою амінокислотного аналізатору «ААА-400» (Ingos, Чехія) або за допомогою тонкошарової хроматографії.
Як буферну систему для тонкошарової хроматографії використовували суміш ізопропанол:аміак:ацетон:вода у співвідношенні 50:12:50:8 [174]. Як барвник використовували розчин нінгідрину (нінгідрин – 0,5 г, ацетон – 0,06-0,07 дм3, льодова оцтова кислота – 0,001 дм3, дистильована вода – 0,004 дм3). Приготування елююючого розчину: в мірну колбу об’ємом 1 дм3 вносили 0,4 дм3 розчину етилового спирту з масовою часткою 75%, додавали 0,0005 дм3 насиченого розчину CuCl2 та 0,004 дм3 розчину HNO3. Об’єм в колбі доводили до мітки розчином спирту з масовою долею 75%. Використовували пластини «Silufol» 20х20.
Кількість розчиненого кисню визначали за допомогою промислового аналізатору кисню АРК-ІП (Росія). Кількість біомаси визначали за приростом ОГ, яка вимірювалась за допомого КФК-3.
Мікроскопіювання проводили за допомогою мікроскопу “Laboval4” (“Carl Zeiss”, Німеччина). Фотографії робили за допомогою фотоапарату “Canon PowerShot A640” (Японія).
Для визначення відношення до фарбування за Грамом проводили дослідження з використанням відповідних барвників. Вітальне фабування проводили з використанням барвника метиленового синього [175].
Для паспортизації штамів проводили наступні дослідження.
Активність каталази визначали методом, який базується на визначенні кількості пероксиду водню, перетвореного ензимом за певний проміжок часу.
Бактеріальну суспензію наливали по 0,001 дм3 в дві колби, додавали по 7 мл дистильованої води, в дослідну пробу додавали 0,002 дм3 1 % Н2О2, а в контрольну – 0,005 дм3 10 % розчину сірчаної кислоти. Дія каталази в кислому середовищі припинялась (в контрольній пробі), так як вона діє при рН 7,4. Колби залишали на 30 хв за кімнатної температури. До дослідної проби додавали 0,005 дм3 10 % розчину сульфатної кислоти, а до контрольної – 0,002 дм3 1% розчину Н2О2. Вміст колб титрували 0,1 н розчином КМnО4 до рожевого забарвлення.
Каталазне число (Кч) розраховували за формулою:
Кч = (А – В) х 1,7
де: А – кількість мл 0,1н р-ну КМnО4, яка пішла на титрування контрольної проби; В – кількість мл 0,1н р-ну КМnО4, яка пішла на титрування дослідної проби; або згідно методу [176].
Засвоєння вуглеводів та відношення до кисню визначали за допомогою методики [177].
Для визначення розрідження желатини використовували м’ясо-пептонну желатину наступного складу (г/дм3): суха суміш поживного бульйону – 15,0, NaCl – 5,0, порізана желатина – 150,0. Середовище стерилізували протягом 30 хв за тиску 0,5 атм.
Для визначення зброджуваності цукрів використовували середовище Гіса з індикатором Андреде [178]. Нітратний азот визначали за допомогою методики [177].
Для визначення маркеру генетичних змін нових штамів-продуцентів використовували диски з антибіотиками азитроміцином, ампіциліном, цефтріаксоном, бензилпеніциліном, гентаміцином, тетрацикліном, стрептоміцином, левоміцетином і канаміцином [175].
- Національна академія наук україни
- Перелік умовних скорочень
- Розділ 1 огляд літератури
- 1.2. Способи отримання цільових амінокислот
- 1.3. Продуценти лізину та треоніну
- 1.4. Регулювання та шляхи інтенсифікації біосинтезу лізину та треоніну
- Розділ 2 матеріали і методи досліджень
- 2.1. Штами-продуценти
- 2.2. Умови культивування та поживні середовища
- 2.3. Дослідження ауксотрофності
- 2.4. Дослідження впливу мутагенних факторів на штами-продуценти лізину та треоніну
- 2.5. Філогенетичний аналіз
- 2.6. Біохімічні та фізичні методи аналізу
- 2.7. Статистичне оброблення експериментальних результатів
- Розділ 3 клоновий аналіз штамів-продуцентів лізину та треоніну
- 3.1. Проведення клонового аналізу штамів-продуцентів лізину
- Біосинтез лізину штамами Brevibacterium
- Накопичення лізину клонами штамів Brevibacterium на 60 годину культивування на ензиматичному мелясному середовищі
- 3.2. Дослідження ауксотрофності штамів-продуцентів лізину
- Визначення ауксотрофності клонів Brevibacterium на твердому мс з сахарозою
- Вплив амінокислот аспартатної родини на біосинтез лізину клонами
- 3.3. Визначення ауксотрофності штаму-продуценту треоніну
- Визначення ауксотрофності у b. Flavum тн7
- Розділ 4 отримання мутантних штамів-продуцентів лізину та треоніну
- 4.1. Вплив уф-опромінення на штами-продуценти лізину
- Утворення мутантних штамів під дією уф
- Чутливість вихідних та мутантних штамів до антибіотиків
- Синтез цільової амінокислоти та коефіцієнти конверсії джерел живлення
- 4.2. Вплив хімічного мутагенезу (ntg) на штами-продуценти
- 4.3. Здійснення уф-мутагенезу штаму-продуценту треоніну
- Утворення мутантних штамів b. Flavum тн7 під дією уф
- Чутливість вихідного та мутантних штамів до антибіотиків
- 4.4. Характеристика мутантного штаму-продуценту лізину Brevibacterium sp. Imb b-7447
- 4.5. Характеристика мутантного штаму-продуценту треоніну Brevibacterium flavum iмв в-7446
- 4.6.Порівняння послідовностей гена 16s рРнк у різних штамів-продуцентів лізину
- 4.7. Порівняння послідовностей гена 16s рРнк у різних штамів-продуцентів треоніну
- Розділ 5 оптимізація умов культивування мутантних штамів-продуцентів лізину та треоніну
- 5.1. Оптимізація умов культивування мутантного штаму-продуценту лізину
- 5.2. Оптимізація умов культивування мутантного штаму-продуценту треоніну
- Вплив ростових факторів на синтез треоніну
- Синтез треоніну на середовищі з різним вмістом амінокислот
- Синтез треоніну штамом b. Flavum iмв в-7446
- Розділ 5 узагальнення отриманих результатів
- Висновки
- Список використаної літератури
- Паспортизація штаму-продуценту треоніну
- Паспортизація штаму-продуценту лізину Brevibacterium sp. Imb b-7447