5.1. Оптимізація умов культивування мутантного штаму-продуценту лізину

Досліджено основні джерела вуглевоцю та амонійні сполуки, які використовувалися в живильних середовищах для бревібактерій як продуцентів лізину. На рис. 5.1 показано, що на синтез лізину впливали різні джерела вуглецю. Для оптимізації процесу біосинтезу лізину необхідно було підібрати відповідне джерело та встановити оптимальну концентрацію вуглецю (рис. 5.2).

Оптимізація параметрів культивування здійснювалась за умов зниження інтенсивності аерації, концентрації цукру в середовищі, концентрації азоту в середовищі та скороченні терміну культивування.

При культивуванні продуцента було встановлено, що утворення біомаси було на одному рівні при використанні різних джерел вуглеводів, синтез лізину на глюкозі, сахарозі та фруктозі знаходився також на одному рівні. При культивуванні на середовищі з мелясою синтез лізину був подібним, що є важливим для промисловиго використання штаму.

Рис. 5.1 Вплив джерел вуглецю на продукцію лізину Brevibacterium sp. ІМВ В-7447

Рис. 5.2 Вплив концентрації глюкози на продукцію лізину B. flavum IMВ B-7447

На розмноження та фізіологічну активність бактерій впливало не тільки джерело, але і концентрація вуглецю. Для визначення мінімальної необхідної кількості глюкози в середовищі і з метою інтенсифікації синтезу лізину досліджували вплив концентрації глюкози (від 1 до 10%).

Як видно з рис. 5.2 оптимальною концентрацією для росту та синтезу лізину була концентрація 8%. З підвищенням концентрації ріст бактерій та біосинтез лізину уповільнювався.

При культивуванні продуцента на середовищі з різними джерелами азотного живлення встановлено (рис. 5.3), що максимальне утворення біомаси спостерігалось при рості на середовищі з сірчанокислим амонієм. Штам Brevibacterium sp. ІМВ В-7447 також максимально продукував лізин за умови додавання в середовище сірчанокислого амонію. Використання KNO₃ як джерела азоту призводило до мінімальних приростів біомаси та лізину (рис. 5.3).

Рис. 5.3 Вплив джерел азотного живлення на продукцію лізину Brevibacterium sp. ІМВ В-7447

На інтенсивність росту Brevibacterium sp. ІМВ В-7447 та його лізиноутворюючу здатність впливало не тільки джерело азотного живлення, і кількість азотного живлення.

Для визначення оптимальної кількості сірчанокислого амонію в середовищі було досліджено вплив різної концентрації сірчанокислого амонію на синтез лізину мутантним штамом. Як видно з рис. 5.4 накопичення біомаси продуцента був як за низької так і за високої концентрації сірчанокислого амонію. Оптимальною концентрацією для синтезу лізину була визначена концентрація 4%. З підвищенням концентрації ріст бактерій не припинявся, але різко уповільнився синтез лізину.

*

Встановлення оптимальних умов культивування Brevibacterium sp. ІМВ В-7447 передбачало також і уникнення побічних процесів. При недостатній аерації середовища замість лізину утворювались аланін або ж молочна кислота.

Для ауксотрофних штамів-продуцентів важливими компонентами середовища є амінокислоти. Для забезпечення нормального росту та біосинтезу лізину продуцентами Brevibacterium sp. 90, Brevibacterium sp. 90Н, Brevibacterium sp. Е531 оптимальними в поживному середовищі були концентрації треоніну – 800 мг/дм³ і метіоніну – 200 мг/дм³. Окрім того, для розвитку інокуляту необхідний тіамін в концентрації 200 мкг/дм³. Незамінним компонентом у середовищі для біосинтезу лізину був біотин. Для штаму Brevibacterium sp. 90Н концентрація біотину 3-4 мкг/дм³ в середовищі забезпечувала синтез глютамінової кислоти, а концентрація 15-20 мкг/дм³ – лізину. При концентрації біотину в середовищі 2-2,5 мкг/дм³ утворювалася молочна кислота [36, 42].

На початковому етапі росту Brevibacterium sp. ІМВ В-7447 важливою була концентрація треоніну, хоча його висока концентрація на подальших етапах культивування (коли вже розпочався синтез лізину) діяла як інгібітор АК, а поява лізину в культуральній рідині підсилювала пригнічення АК треоніном.

В подальших дослідженнях додавання в середовище різних ростових компонентів з амінокислотами і регулятору росту «Емістим», не призвело до значного підвищення синтезу біомаси. Синтез лізину на дріжджовому та кукурудзяному екстрактах збільшився порівняно з контролем у 1,5-2 рази, відповідно (рис. 5.5).

Процес синтезу лізину можна подати наступним рівнянням при оптимізованих умовах культивування продуцента, якщо вихід лізину складав 35% від використаного цукру:

100 C₆H₁₂O₆ + 219 O₂ + 86 NH₃ =35 C₆H₁₄N₂O₂ + 16C₈H₁₃O₄N + 262CO₂ + 380H₂O + 1669кДж

У правій частині рівняння перший член – це кількість лізину, що утворювалася з глюкози. З однієї молекули глюкози утворювалось 0,35 молекул лізину. Другий член характеризував утворення біомаси. З рівняння видно, що на перероблення кожної молекули глюкози необхідно 2,19 молекул кисню [28].

*

Рис. 5.5 Вплив різних ростових субстратів на ріст та продукцію лізину Brevibacterium sp. ІМВ В-7447

Аналіз експериментальних данних підтвердив, що ферментація лізину це строго аеробний процесс і забезпечення необхідного «кисневого» режиму одна з основних характеристик процесу. Необхідно було визначити наскільки під час культивування змінилася потреба Brevibacterium sp. ІМВ В-7447 в кисні. Дослідження проводили при різних режимах аерації. Такі режими забезпечували завдяки різному співвідношенню між об’ємом середовища і загальним об’ємом колби. Всі колби мали об’єм 0,250 дм³ (100%), середовище вносили у кількості 0,015, 0,025, 0,030, 0,040, 0,050, 0,060 дм³, що відповідає 8, 10, 12, 16, 20, 25 відсоткам (рис. 5.6).

Як видно з рис. 5.6 активне накопичення біомаси продуцента відбувалося за різних режимів аерації. Для синтезу лізину необхідно у 2-3 рази більше кисню, ніж для накопичення біомаси. Це означало, що інтенсивність аерації середовища під час культивування мала складати за сульфітним числом не менше, ніж 3-4 г О₂ на 1 дм³ середовища за годину.

*

Рис. 5.6 Вплив режимів аерації на продукцію лізину Brevibacterium sp. ІМВ В-7447

Проведено культивування на оптимізованому живильному середовищі в умовах культивування на шейкері штаму Brevibacterium sp. ІМВ В-7447. Досліджено динаміку росту штаму, використання цукрів, амонійного азоту (рис. 5.7) та динаміку синтезу лізину (рис. 5.8).

Як видно з рис. 5.7 штам Brevibacterium sp. ІМВ В-7447 активно споживав вуглець та азот протягом перших 72 годин, при цьому концентрація цукрів в середовищі знижувалась з 8 до 2%, азоту з 4 до 1%, що складало 75% споживання.

Зниження вмісту цукрів та амонійного азоту продовжувалось і на 120 годині культивування, проте, починаючи з 96 години штам уповільнював ріст, культура починала використовувати власний лізин, концентрація лізину в культуральній рідині знижувалась, а залишкові концентрації цукрів та азоту амонійного на 96-120 годині ставали лімітуючими.

Рис. 5.7 Споживання редукуючих речовин (цукрів), азоту амонійного за оптимальних умов культивування Brevibacterium sp. ІМВ В-7447

Тому після 72 годин культивування вводили додаткові поживні речовини – цукри та амонійний азот і продовжували синтез лізину за оптимальних концентрацій поживних речовин.

Рис. 5.8 Синтез біомаси, продукція лізину за оптимальних умов культивування Brevibacterium sp. ІМВ В-7447

За цих умов, на 72 годину культивування мутантний штам-продуцент Brevibacterium sp. ІМВ В-7447 синтезував лізин у кількості 39,0 г/дм³.