logo
ЗМІСТ

1.2.1. Поняття “антропогенне навантаження”, “антропогенна трансформація”, “антропогенний ландшафт”

Під впливом господарської діяльності людини в геосистемах відбувається багато змін. Нераціональне природокористування стає причиною порушення взаємозв'язків в природних системах, їх деградації, посилення розвитку різноманітних негативних географічних процесів (ерозійних, еолових, зсувових, соліфлюкційних, селевих, заболочування, засолення тощо), зменшення продуктивності природних ресурсів, втрати геосистемами здатності до саморегуляції та самовідновлення тощо. Тому при спробах вирішення екологічних проблем, в тому числі оптимізації еколого-господарських систем, необхідно враховувати рівень антропогенної перетвореності природних систем, що є важливим показником екологічності господарської діяльності.

Таким чином, антропогенне навантаження та трансформація ландшафтів є одними із головних критеріїв еколого-географічного районування, що в свою чергу спрямоване на виявлення особливостей територіального прояву змін і перетворень людською діяльністю основних природних процесів і компонентів природи.

Антропогенне навантаження — це ступінь прямого або опосередкованого впливу людини на ландшафтну систему, що призводить до змін структури, складності функціонування та якісного (геохімічного) стану ландшафтних систем.

Прямі антропогенні впливи (механічне порушення земель, рослинності, затоплення і т.п.) здійснюють господарські об'єкти і системи при безпосередньому контакті з природним середовищем у процесі природокористування, опосередковані впливи (забруднення промисловими викидами, підкислення опадів і т.д.) зумовлюються природними зв'язками і взаємодією між елементами та компонентами ландшафту.

В першому випадку антропогенний вплив виникає і протікає при безпосередньому контакті природних та господарських систем під контролем останніх, в другому - контакту між цими системами немає і процеси господарською системою не контролюються, а розвиваються згідно із законами природи [18,с. 148].

Антропогенні впливи на господарські системи та їх зміни систематизують за такими ознаками: 1) спектром впливів характерним певному функціональному використанню геосистем; 2) оцінкою змін геосистем з антропоцентричної точки зору; 3) тривалістю дії антропогенного фактора; 4) силою цього впливу (М.Пжевозняк, 1987р.); 5) характером реакції (зміною структури та динамічних тенденцій) геосистем при їх антропізації.

За видом господарської діяльності С.М.Стойко (1993р.) виділив такі типи антропогенного навантаження як селітебне, транспортне, промислове, аграрне, рекреаційне, лісоексплуатаційне, меліоративне, радіактивне.

За характером зміни структури геосистеми Костровіцкі А. (1970р.) виділяє доповнюючи впливи (спрямовані на підвищення природного потенціалу геосистеми); компенсаційні (заміна природних елементів більш продуктивними, наприклад, природного дерево стану більш продуктивним штучним); редукційні (обмеження до мінімуму ролі окремих компонентів геосистем, наприклад, при урбанізації); деструктивні (повне руйнування структури геосистем, наприклад, при гідробудівництві, гірничовидобувному виробництві) [19,с.187].

За тривалістю дії антропогенного фактора Ф.М.Мільков (1978р.) виділяє довготривалі, багаторічні та короткочасні впливи [19,с. 187].

В просторовому аспекті навантаження можуть бути крапкові, лінійні, площинні; за територіальним поширенням: локальні, регіональні, глобальні [20,с.10-18].

Зміна структури природних компонентів і їх територіальних систем, включаючи якісні зміни компонентів ландшафтної системи (фізичне, хімічне забруднення, зменшення біорізноманіття і т.д.), що спричинене антропогенною діяльністю, називається антропогенною трансформацією ландшафтів.

Показник антропогенної трансформації характеризує сукупний вплив антропогенного навантаження на геосистему. Це наслідок, результат взаємодії людини з природним середовищем у рамках конкретної геосистеми, сучасний стан якого формується під дією двох взаємопов'язаних і протилежних напрямків в процесі впливу людини на геосистеми та зворотного впливу геосистеми на людину.

Синонімом антропогенної трансформації є терміни “антропогенна перетвореність”, “антропогенна змінність”, “антропізація геосистем”.

За ступенем антропізації природних систем (змінністю її структурних та динамічних особливостей в результаті функціонального використання), Сочава поділяє геосистеми на корінні (незмінні) та похідні (змінені господарською діяльністю) [19,с. 191].

Мальський М.З. розрізняє п'ять ступенів антропогенної трансформації геосистем в умовах антропогенного навантаження:

1) прихована (відсутність явних ознак змін в біотичній складовій геосистеми, прояв перших ознак накопичення техногенних речовин в грунтах);

  1. слабопозитивна (незначне покращення життєвого стану деяких видів рослин внаслідок покращення їх мінерального живлення при поступанні техногенних речовин в малих дозах);

  2. позитивна (покращення розвитку деяких видів рослин, підвищення їх продуктивності при поступанні оптимальної кількості техногенних речовин; підвищення чисельності деяких видів тварин);

  3. перехідна до негативної (погіршення життєвого стану окремих видів, випадання із складу найчутливіших з них в зв'язку з підвищенням в грунтах хімічних елементів);

  4. слабонегативна (зміна в складі біоти, зниження біопродуктивності в зв'язку із надмірним накопичення техногенних речовин, зміною складу ґрунтових вод) [21,с.177-178].

Комплекси, в яких на всій або більшій їх площі корінних змін під впливом діяльності людини зазнали якщо не всі, то хоча б один з компонентів ландшафту, називаються антропогенними [22,с.19]. Ці ландшафти відрізняються від природних перебудовою біологічного колообігу, водно теплового балансу, ґрунтових процесів, зміною чисельності та видового складу живих організмів, відсутністю природного саморозвитку, спрощеністю біологічних систем, зниженням продуктивності.

За наслідками антропогенного впливу антропогенні ландшафти поділяють на культурні (цілеспрямовано змінені) і деградовані (непродумане змінені, часто вилучені з господарського використання).

За соціально-економічною функцією - на сільськогосподарські, урбанізовані, рекреаційні, заповідні, середовищезахисні.

За генезисом на техногенні, підсічні, орні, пірогенні, пасквально-дегресивні.

За часом існування та ступенем саморегуляції - довговічні саморегульовані; багаторічні частково регульовані; короткочасні регульовані [23,с.71].

За ступенем змінності господарською діяльністю А.Г. Ісаченко (1980 р.) поділяє ландшафти на шість категорій:

  1. практично незмінені природні ландшафти (заповідники);

  2. слабозмінені - основні природні зв'язки не порушені і використовуються раціонально (національні парки);

  3. змінені ландшафти — нераціонально використовуються первинні ландшафти;

  4. перетворені (культурні) ландшафти — поля, сади, луки;

  5. сильно змінені ландшафти - бедленди в умовах надмірно активної господарської діяльності;

  6. штучні ландшафти - кар'єри, створені людиною на природній основі.

Денисик виділяє три групи антропогенних ландшафтів:

1) власне антропогенні ландшафти — компонентні системи в структурі яких обов'язково присутні та визначають властивості і особливості функціонування антропогенні (докорінно змінені) компоненти. Такі ландшафти, як і натуральні саморозвиваються за природними законами, їх інколи важко відрізнити від натуральних аналогів (зарослі рослинністю відвали вапнякових кар'єрів Подільських Товтр, старі лісові насадження “Дача Галілея” і т.п.);

2) ландшафтно-інженерні системи - блокові системи, що складаються з власне антропогенного ландшафту (компонентна система), і активної інженерної системи, їх функціонування залежить від періодичного втручання людини. Це сільськогосподарські ландшафти і сільськогосподарські ландшафтно-інженерні системи (поля, сади, луки зі зрошувальними каналами тощо), лісокультурні, що потребують догляду, частково рекреаційні системи;

3) ландшафтно-техногенні системи — блокові системи, сформовані технічним та природним блоками (підсистемами), де головну роль відіграє технічний блок, що функціонує під контролем людини і не здатний до природного саморозвитку. Це власне промислові, дорожні, значна частина міських селитебних ландшафтів тощо [22,с.23-25].

Детальну градацію змінності геосистем розробли В.В.Виноградов (1981р.), який виділяє дев'ять ступенів антропізації, а також К.Біллвітц (1980р.). Розроблена ним класифікація, що має назву «Системи хемеробності", ґрунтується на врахуванні зворотності-незворотності змін геосистем, їх глибини та характеру; вона набула популярності серед ландшафтних екологів європейських країн [2,с.191].

Отже, проблеми антропогенного навантаження та трансформації ландшафтів є опрацьована на відносно високому рівні, зокрема немає суттєвих розбіжностей щодо термінологічного апарату, пов'язаного з даною проблематикою.