2.3 Гідрологічні умови регіону
Найбільшою річкою, яка протікає територією району, є річка Серет.. Загальна довжина — 218 км, а в межах району — 88 км. На Теребовлянщині Серет протікає у вузькій долині з почленованими ерозією, залісненими схилами. Ріки живлять переважно талі снігові та дощові води.
Є джерела мінеральних вод (побл. с. Настасів).
Мінера́льні во́ди— підземні (іноді поверхневі) води з підвищенним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Зловживання мінеральною водою може призвести до важких наслідків для здоровя, тому вживати її рекомендується тільки з поради лікаря та в рекомендованій ним кількості. [34]
Тернопільський район належить до вологої, помірно теплої агроклімат. зони. Осн. річки — Серет із притокою р. Гнізна (басейн Дністра).Найбільшою гордістю тернопільського району є Тернопільський став.
За площею водойма відповідає тернопільському Східному масиву. Тернопільському ставу приблизно стільки ж років, як і місту Тернополю: Ян Тарновський, засновник Тернополя і власник фортеці, 15 березня 1548 року отримує привілей на будівництво греблі та створення ставу. Збудовано водойму в заплаві річки Серет як оборонну ланку від нападів турків і татар, що забезпечує фортеці Тарновського ще більшу неприступність.
Межі ставу в середині XVI століття встановлювалися: від Кутківець до Тернопільського замку з заходу на схід. Уздовж львівської дороги, що виходила із однойменної брами, було збудовано високу греблю. У привілеї 1550 року Ян Тарновський серед інших повинностей міщан зазначає, що в їх обов'язки входить направа греблі великого ставу, водоспуску і лотоків. Спуск ставу давав що три роки прибуток 16-24 тисячі золотих. У той час довжина ставу становила 7 км, ширина — 2-3 км.
Став і мав значне господарське значення: у XVII столітті на ньому працювали чотири млини, що приносило великі прибутки місту, а в самому озері розводили рибу: щуки, окуні, коропи, карасі та інші види. Уже на початку ХХ століття водойму взяв у оренду тернопільський підприємець Володимир Трач, який експортував рибу до Польщі.(див.дод.Б)\
- Розділ I потенціал стійкості геосистем до антропогенного навантаження та його районування
- 1.1. Стійкість ландшафтів до антропогенних впливів, підходи до її оцінювання
- 1.1.1. Поняття “стійкості геосистем”, форми та механізми стійкості геосистем
- 1.1.2. Підходи до оцінювання стійкості геосистем до антропогенних навантажень
- 1.2. Антропогенна трансформація ландшафтів, підходи до її оцінювання
- 1.2.1. Поняття “антропогенне навантаження”, “антропогенна трансформація”, “антропогенний ландшафт”
- 1.2.2. Підходи до оцінювання антропогенного навантаження та трансформації ландшафтів
- 2.1. Згальна характеристика Тернопільського району
- 2.2 Земельні ресурси
- 2.3 Гідрологічні умови регіону
- 2.4 Рослиний і твариний світ
- 2.5 Кліматичні умови
- 3.1 Екологічний стан Тернопільського району
- 3.1.1 Атмосфера повітря
- 3.1.2 Водні ресурси
- Всього: 5 заказників місцевого значення загальною площею 207,30 га
- Всього: 15 пам’яток природи місцевого значення загальною площею 4,765 га
- 3.2 Промислове навантаження
- Промислове навантаження Тернопільського району
- Інтенсивність промислового навантаження Тернопільського району( в балах)
- 3.3. Сільськогосподарське (аграрне) навантаження
- Сільськогосподарське (аграрне) навантаження Тернопільського району
- 3.4. Демографічне навантаження
- Демографічне навантаження Тернопільського району(Ді)
- Інтинсивність демографічне навантаження Тернопільського району(Ді)
- 3.5. Транспортне навантаження
- Розділ IV оптимізаційна модель антропогенного навантаження на геосистему тернопільського району
- 4.1. Інтегральний показник антропогенного навантаження на геосистему Тернопільського району
- Інтегральний показник антропогенного навантаження (в розрізі рівнів)
- Зонування території Тернопільського району за антропогенним
- 4.3. Зовнішні фактори стійкості. Пристосованість геосистем до зовнішнього природного середовища
- Висновки