4.3. Зовнішні фактори стійкості. Пристосованість геосистем до зовнішнього природного середовища

З'ясування регіональних закономірностей стійкості, геосистем області вимагає попереднього аналізу розподілу по її території дії зовнішніх факторів, які визначають сучасні зміни геосистем. В сучасних умовах найбільшого впливу на ці зміни, а відтак і на стійкість геосистем, завдають антропогенні навантаження. На регіональному рівні їх аналіз доцільно вести за узагальнюючими показниками. Проте, антропогенні навантаження накладаються на зовнішні природні впливи на геосистеми, які також суттєво впливають на них і, фактично, стійкість геосистем певного регіону визначається регіональним антропогенним пресом на певному регіональному фоні дії зовнішнього природного середовища.

За пасивності природного фону геосистеми, а також за достатньої пристосованості геосистем до нього (близькості їх позиції в ландшафтно-екологічній ніші до точки її оптимуму), стійкість геосистем до антропогенних факторів у загальному випадку є вищою. В той же час, геосистеми, які знаходяться біля межі своєї ландшафтно-екологічної ніші і в умовах активного зовнішнього природного середовища, можуть виявитися нестійкими навіть до незначних за силою антропогенних навантажень. Ці обставини зумовлюють необхідність при аналізі стійкості геосистем до антропогенних факторів враховувати також умови зовнішнього природного фону, який може посилювати або послаблювати антропогенний тиск.

Регіональні закономірності антропогенних навантажень. Індустріальне навантаження, як вважається, має локальний, точковий характер і здебільшого ареал впливу на природне середовище крупного промислового підприємства обмежується зоною з радіусом 10-25км, а активного впливу - 3-5км.

В умовах розвитку господарства і розширення масштабів залучення у виробництво природних ресурсів особливого значення набуває завдання їх раціонального використання. Серед природних ресурсів, які активно експлуатуються на території Теребовлянсьго району, є земельні ресурси. Інтенсивне використання даного ресурсу зумовлене тим, що земля є єдиною основою життя та праці людини, і одночасно виступає загальним предметом праці, засобом виробництва і знаряддям праці.

Базовими якісними показниками, які вказують на екологічну збалансованість ландшафтів, їх стійкість і ступінь перетворення під впливом людської діяльності, є коефіцієнти антропогенного навантаження та екологічної стійкості. Сільськогосподарська спрямованість економіки Тернопільської області призвела до надмірного навантаження на земельний фонд, розриву взаємозв’язків між компонентними ланками агроландшафтів, погіршення загального екологічного стану території. [41].