2.2 Земельні ресурси

Основним природним багатством району є його земельні ресурси, які в значній мірі обумовлюють структуру народного господарства, тип і рівень освоєнності території. В ґрунтовому покриві Тернопільського району переважають чорноземи та опідзолені.[32,c.11]

Чорноземно-карбонатні ґрунти трапляються окремими ділянками в Тернопільде на поверхню виходять вапняк. і крейд. породи. Ці ґрунти мають неглибокий гумусовий горизонт (4050 см), високий вміст гумусу (4-5 %), великі запаси пожив. речовин, але через низьку рухомість вони малодоступні для рослин. Тріщинуватість карбонатних порід і пухкість ґрунт. маси зумовлюють нестачу ґрунт. вологи, що зменшує продуктивність ґрунтів; вони непридатні для вирощування плодових дерев.(див.дод.Б.)

Елювіальними породами, або елювієм, називаються продукти вивітрювання вихідних гірських порід, що залишились на місці свого утворення. Елювій щільних гірських порід поширений здебільшого у гірських районах. Характерною ознакою цієї групи порід є грубозернистість та щебенистість, що збільшується зверху до низу ґрунтового профілю, невелика потужність і поступовий перехід до невивітрених шарів, найбільш поширений елювій твердих карбонатних порід (2,3% території). Це вапняки, крейда, доломіти, мергелі. Продукти вивітрювання безкарбонатних щільних порід — піщаників, магматичних порід — також займають 2,3% території.[33]

Карбонатні породи (рос. карбонатные породы, англ. calcareous rocks; нім. Karbonatgesteine) – гірські породи (г.п.), складені в осн. карбонатами природними. До цієї групи можуть бути віднесені всі г.п., що складаються з кальциту, арагоніту, доломіту, магнезиту, сидериту, анкериту, родохрозиту, вітериту і інш.

К.п. належать до найбільш універсальних видів мінеральної сировини і застосовуються у багатьох галузях господарства.

Найбільші споживачі К.п. - пром-сть буд. матеріалів (виробництво цементу, вапна, щебеню, штучного і облицювального каменю), чорна металургія (флюсові вапняки, вогнетриви) і с.г.(вапнування кислих ґрунтів і добавка до корму худоби та птахів). К.п. використовується в кольоровій металургії, хім., цукровій, целюлозно-паперовій, електротехн., парфюмерній і інш. галузях.[34]

. Чорноземи глибокі поділяються, залежно від розміщення вуглесолей, на типові для даної групи, карбонатні і вилуговані. У чорноземах глибоких типових як малогумусних, так і середньогумусних вуглесолі кальцію і магнію спостерігаються в перехідному горизонті, в чорноземах глибоких карбонатних - на глибині 0-25 см і в чорноземах глибоких вилугованих – в нижній частині перехідного горизонту або в материнській породі.

За механічним складом серед чорноземів глибоких переважають легкоглинисті, важкосуглинкові та піщано- важкосуглинкові.

Аналіз цих ґрунтів, чорноземи глибокі мають в орному шарі великі запаси рухомості поживних речовин: фосфору - від 8,5 до 11,5 мг на 100г ґрунту, калію від 9,7 до 13,0 мг і азоту - 7,1 мг.

Глибокі чорноземи - найродючіші ґрунти, проте й їх необхідно удобрювати, тим більше, що в районах їх поширення вирощуються такі культури, як цукрові буряки та інші, що потребують багато поживних речовин.

Щоб зберегти цінні властивості цих чорноземів, необхідно застосовувати правильну систему обробітку ґрунту.[33]

Чорноземи опідзолені за механічним складом вони не відрізняються від інших опідзолених лісостепових грунтів, так що лише слабкі прояви опідзолення пов'язані з тимчасовим поселенням на цих територіях лісової рослинності і переважанням чорноземного процесу грунтотворення, обумовлених особливостями рельєфу.

Профіль опідзолених чорноземів слабо диференційований. Виділяється неглибокий (28-30 см) гумусовий горизонт з незначною кількістю крем'янки, досить міцною грудкувато-зернистою структурою. За ним до глибини 60-80 см йде перехідний горизонт з проявами ілювійованості – ущільненням, горіхувато-призматичною структурою, напливами колоїдів по гранях структурних агрегатів у нижній частині горизонту. Карбонати вимиті до глибини 100-120 см.

З усіх опідзолених грунтів вони мають найкращі фізико-хімічні властивості. Вміст гумусу у верхньому горизонті досягає 2,4%, реакція грунтового розчину слабокисла (рН 6,0), високі суми ввібраних основ та процент насичення основами. Середньо забезпечені вони рухомими формами поживних речовин.[35]