4.Основні засади філософії ф.Прокоповича.

Ф.Прокопович: пантеїзм, «під природною розумію Бога». Єтична концепція: людина – вершина макрокосму(всесвіту), реабілітував і звеличував у людині те, що пригнічувалось середньовічним мисленням – красу тіла і почуттів, адже від природи людини тіло добре і прекрасне. Він виділяв 3 властивості живого: 1.Вегетативність — людина,тварини,рослини. 2.Чуттєвість — людина,тварини. 3.Розумність — людина. Людина — вершина макрокосму. Заперечував,що тіло є лише джерелом 5.“Філософія серця” Г.Сковороди.

Багатьом національним культурам притаманна філософська система або вчення, що найбільше характеризує її своєрідність та унікальність у світі. Таким філософським вченням, яке виражає специфіку української національної культури і філософії, є філософія серця. У Г.Сковороди філософія серця розглядає людину як центр Всесвіту. Поняття серця тлумачиться ним не лише як емоційна сфера, а й як символ духовного життя людини. Взагалі, духовний світ людини є основним обєктом дослідження мислителя. У понятті серця філософ розмежовує матеріальне і духовне начало, підкреслюючи, що тільки духовне, внутрішнє, моральне вдосконалення приведе людину до щастя. З вченням про серце повязана етична концепція філософа, за якою серце є найважливішою моральною цінністю і основою щастя людини, яке можливе, коли серце чисте і світле. Життя людини — це процес безперервного духовного розвитку, засобом якого є самопізнання. Лише вдивляючись усередину себе, в своє серце, людина стає здатною до такого самопізнання. Саме з цією спроможнісюдини пов’язана ідея “сродної праці” Сковороди. “Сродною” є та праця, яка “лягає нам на серце”.