76.Специфіка розуміння людини в функціональному напрямі філософської антропології.

Філософська антропологія від філософія і антропологія; філософія людини в широкому сенсі — філософське вчення про природі й сутності людини; у вузькому — напрям школа у західноєвропейській філософії переважно німецької першої половини XX століття, що виходив з ідей філософії життя Дільтея, феноменології Гуссерля та інших, яка прагнула до створення цілісного вчення про людину шляхом використання і тлумачення даних різних наук — психології, біології, етології, соціології, а також релігії та ін. Функціональний підхід вважає, що визначити людину через її вроджену здібність — інстинкт, психіку тощо неможливо. Це можна зробити через працю, як істинно людську діяльність. Ці підходи не можна розглядати ізольовано, окремо один від одного. Адже немає діяльності незалежної від певної біологічної організації, а остання завжди відчуває на собі вплив певної форми діяльності.