logo search
filosofia

21.Пантеїстичні погляди б.Спінози.

Світ – нескінченна природа, матеріальна субстанція (Бог). Субстанція – те, що не потребує для свого існування чогось іншого, є причиною самої себе. Водночас Бог ототожнюється з природою тобто з буттям. Спінозівський Бог не має нічого спільного з Богом християнської, іудейської чи будь-якої іншої релігії, де він постає як жива особистість, що має власний розум, волю і стоїть поза створеним нею світом. Бог Спінози — це внутрішня щодо природних речей причина, що не діє на них іззовні й практично нічим не відрізняється від них. Його могутність — це закони і необхідність самої природи. Він і є ця природа, взята в її необхідності та безконечності..Зводячи Бога до природи, Спіноза, однак, не ототожнював природу з матерією.. Можна зробити висновок, що під Богом Спіноза розуміє субстанцію з її нескінченними атрибутами; світ, навпаки, складається з модусів - нескінченних ікінцевих. Однак, одні без інших існувати не можуть, все неминуче має причинно-наслідковий зв'язок з природою Бога, нічого не існує випадково і світ є необхідним наслідком Бога.

22.Основні ідеї суб’єктивного ідеалізму Дж.Берклі.

Субєктивний ідеалізм — філ. напрям 2 пол. 17 — поч. 18 ст. , представники якого або заперечують існування обєктивного світу, або розглядають його як щось повністю визначається активністю субєкта. Родоначальник — Берклі, боровся з безбожниками матеріалістами, атеїстами. Ідеї Берклі визнають існування лише людської свідомості, у якому Берклі розрізняє «ідеї» і «душі» («уми»). Для нього характерне суб'єктивно-ідеалістичне тлумачення природи відчуттів. Критикуючи філософську позицію Дж. Локка, Берклі стверджував, що не лише "вторинні", а й "первинні" якості речей мають суб'єктивний статус. У цьому аспекті всі якості речей "вторинні", тому що їх сприймає людина. Таким чином, філософ ототожнив властивості речей з відчуттями цих властивостей, видав відчуття за єдину реальність, а речі трактував як комбінування відчуттів та ідей. "Існувати - означає сприйматися почуттями". Він визначив існування світу у трьох випадках: коли цей світ сприймає "я"; коли світ сприймає "хтось"; коли світ існує у розумі Бога як сукупність "ідей", що становлять єдино можливу основу людських відчуттів. Найкращі його праці, у яких він говорить про суб’єктивний ідеалізм, було написано їм у молодості, це «Досвід нову теорію зору», «Трактат про принципи людського знання», «Три діалогу між Гиласом і Филонусом».