10.4. Стомлення

Стомлення – це процес зниження працездатності, тимчасове знесилення, що виникає при виконанні певної фізичної або розумової роботи.

В даний час загальновизнаною теорією, що розкриває механізм розвитку стомлення, є кіркова теорія стомлення, засновниками якої були І.М. Сєченов, І.П. Павлов, М.Є. Введенський, О.О. Ухтомський. Ця теорія переконливо доводить, що втома в людському організмі – це складне явище, пов'язане з регулюючою діяльністю центральної нервової системи і її вищого рівня, – кора великих півкуль головного мозку.

Розрізняють:

– стомлення, що швидко розвивається;

– стомлення, що повільно розвивається.

Для попередження стомлюваності і підвищення працездатності необхідно:

– оптимальна організація режиму праці і відпочинку;

– раціональна організація трудового процесу;

– ефективне навчання з метою швидкого опанування трудових навичок.

Працівникам виробництва необхідно знати ознаки різноманітних форм перевтоми і хронічного стомлення.

Перший ступінь перевтоми характерний швидким падінням працездатності протягом робочого дня.

Другий ступінь перевтоми характеризується зниженням працездатності проти звичайного рівня в першу годину роботи.

Хронічна перевтома визначається наступними ознаками:

– відчуттям стомлення ще до початку роботи;

– підвищеною подразливістю;

– зниженням інтересу до роботи;

– зниженням апетиту;

– втратою ваги;

– порушенням сну;

– важким засипанням і пробудженням, безсонням, кошмарними сновидіннями;

– зниженням опірності організму інфекціям, простудним захворюванням;

– нудотою;

– зниженим артеріальним тиском.

При виявленні ознак перевтоми необхідно нормалізувати режим праці і відпочинку і провести оздоровлення зовнішнього середовища на робочих місцях.

Приклад: Фредерік Тейлор – інженер з наукового управління сталеливарної компанії «Бетлехем Стіл» провів експеримент з одним з робітників – він працював по секундоміру. Робітник працював 26 хвилин в годину, а відпочивав 34 хвилини, продуктивність праці була майже в 4 рази більшою, ніж у інших робітників. Це йому вдалося тому, що він відпочивав до того, як відчував втому (Дейл Карнегі).