6.1. Визначення та природа іонізуючого випромінювання
Термін "іонізуюче випромінювання" характеризує будь-які випромінювання, яке прямо або посередньо викликає іонізацію навколишнього середовища (утворення позитивно та негативно заряджених іонів).
Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони відзначаються високою енергією і викликають зміни в біологічній структурі клітин, що може призвести до їх загибелі. На іонізуюче випромінювання не реагують органи чуття людини, що робить їх особливо небезпечними.
Іонізуюче випромінювання існує протягом всього періоду існування Землі, воно розповсюджується в космічному просторі. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини почало досліджуватися після відкриття явища радіоактивності у 1896 р. французьким вченим Анрі Беккерелем, а потім досліджувалось Марією та П'єром Кюрі, які в 1898 році прийшли до висновку, що випромінювання радію є результатом його перетворення в інші елементи Характерним прикладом такого перетворення є ланцюгова реакція перетворення урану-238 у стабільний нуклід свинцю-206.
Уран - 238 —> Терій - 234 —> Протактиній - 234 —> Уран - 234 —> Свинець- 206
На кожному етапі такого перетворення вивільняється енергія, яка далі передається у вигляді випромінювань. Відкриттю Беккереля та дослідженню Кюрі передувало відкриття невідомих променів, які у 1895 році німецький фізик Вільгельм Рентген назвав Х-променями, а в подальшому, в його честь, названо рентгенівськими.
Перші ж дослідження радіоактивних випромінювань дали змогу встановити їх небезпечні властивості. Про це свідчить те, що понад 300 дослідників, які проводили експерименти з цими мате ріалами, померли через опромінення.
Усі джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні та штучні (антропогенні).
Природними джерелами іонізуючих випромінювань є космічні промені, а також радіоактивні речовини, які знаходяться в земній корі.
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи, прилади засобів зв'язку високої напруги тощо. Як природні, так і штучні іонізуючі випромінювання можуть бути і електромагнітними (фотонними або квантовими), і корпускулярними. Класифікація іонізуючих випромінювань, яка враховує їх природу, наведена на рис. 6.1.
Рис. 6.1. Класифікація іонізуючих випромінювань
Рентгенівське випромінювання виникає в результаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів, і мають довжину хвилі (1000-1)·10-12 м. Це випромінювання сукупністю гальмівного та характеристичного випромінювання, енергія фотонів не перевищує 1 МеВ.
Характеристичним називають фотонне випромінювання з дискретним спектром, яке виникає при зміні енергетичного стану атома.
Гальмівне випромінювання - це фотонне випромінювання з безперервним спектром, котре виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частинок.
Рентгенівські промені проходять тканини людини наскрізь.
Гамма (γ)-випромінювання виникають при збудженні ядер або елементарних частинок. Довжина хвилі (1000 - 1)·10-15 м. Джерелом γ-випромінювання є ядерний вибух, розпад ядер радіоактивних речовин; вони утворюються також при проходженні швидких заряджених частинок крізь речовину. Завдяки значній енергії, що знаходиться в межах від 0,001 до 5 МеВ у природних радіоактивних речовин та до 70 МеВ при штучних ядерних реакціях, це випромінювання може іонізувати різні речовини, а також характеризується великою проникаючою здатністю, γ-випромінювання проникає крізь великі товщі речовини. Поширюється воно зі швидкістю світла і використовується в медицині для стерилізації приміщень, апаратури, продуктів харчування.
Альфа (α)-випромінювання - іонізуюче випромінювання, що складається з α-частинок (ядер гелію), які утворюються при ядерних перетвореннях і рухаються зі швидкістю близькою до 20000 км/с. Енергія α-частинок - 2-8 МеВ. Вони затримуються аркушем паперу, практично не здатні проникати через шкіряний покрив. Тому α-частинки не несуть серйозної небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт разом із їжею, а-частинки проникають в повітря на 10-11 см від джерела, а в біологічних тканинах на 30-40 мкм.
Бета (β)-випромінювання - це електронне і позитронне іонізуюче випромінювання з безперервним енергетичним спектром, який виникає при ядерних перетвореннях. Швидкість β-частинок наближена до швидкості світла. Вони мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність у порівнянні з α-частинками. β-частинки проникають в тканини організму на глибину до 1-2 см, а в повітрі на декілька метрів. Вони повністю затримуються шаром ґрунту товщиною 3 см.
Потоки нейтронів та протонів виникають при ядерних реакціях. Їх дія залежить від енергії цих частинок.
Контакт з іонізуючим випромінюванням являє собою серйозну небезпеку для життя та здоров'я людини.
Однак при виконанні певних технічних та організаційних заходів цей вплив можна звести до безпечного.
Енергію частинок іонізуючого випромінювання вимірюють у позасистемних одиницях електрон-вольтах, еВ. 1 еВ = 1,6·10-19 джоуля (Дж).
- 1. Правові і організаційні питання охорони праці
- 1.1. Закон України «Про охорону праці»
- 1.2. Формування, зміст і завдання курсу з охорони праці
- 1.3. Правила і норми з охорони праці. Нагляд й контроль за їх виконанням
- 1.4. Організація служби охорони праці на підприємстві
- 1.5. Навчання робітників безпечним методам і прийомам праці. Види інструктажів
- 1.6. Розслідування і облік нещасних випадків
- 1.6.1. Загальні питання
- 1.6.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- 1.6.3. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- 1.6.4. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин
- 1.6.5. Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь
- 1.6.6. Реєстрація та облік професійних захворювань
- 1.6.7. Розслідування та облік аварій
- 1.6.8. Прикінцеві положення
- 1.7. Аналіз причин виробничого травматизму
- 1.8. Відповідальність за порушення законодавства про працю. Положення про штрафи
- 1.9. Фінансування охорони праці
- 1.10. Правила відшкодування власником підприємства збитку, спричиненого працівникові
- 2. Оздоровлення повітряного середовища
- 2.1. Дія на організм людини шкідливих газів, пари і пилу
- 2.2. Гдк шкідливих речовин в повітрі
- 2.3. Методи визначення шкідливостей в повітрі
- 2.4. Заходи боротьби із забрудненістю повітря пилом, парами і газами
- 2.5. Метеоумови на виробництві
- 2.6. Природна вентиляція, принцип розрахунку
- Вентиляція за допомогою дефлекторів.
- 2.7. Механічна вентиляція
- 2.11. Вибір вентилятора для здійснення повітрообміну
- 2.12. Засоби індивідуального захисту
- 3. Освітлення промислових підприємств
- 3.1. Основні світлотехнічні поняття і визначення
- 3.2 Природне освітлення
- 3.3. Розрахунок природного освітлення
- 3.4. Штучне освітлення. Види освітлення
- 3.5. Розрахунок штучного освітлення. Експлуатація освітлювальних установок
- 4.1. Основні причини електротравматизму
- 4.2. Дія електричного струму на організм людини
- 4.5. Крокова напруга
- 4.6 Напруга дотикання
- 4.7. Заходи попередження електротравматизму
- 4.7.1. Обладнання захисного заземлення
- 4.7.2. Захисне занулення
- 4.7.3. Захисне вимикання
- 4.7.4. Захист від переходу високої напруги в мережу низької.
- 4.7.5. Профілактичне випробування ізоляції. Подвійна ізоляція.
- 4.7.6. Індивідуальні засоби захисту, попереджувальні плакати і надписи.
- 5.1. Дія на організм людини
- 5.2. Основні поняття і їх фізичні параметри
- 5.3. Нормування шуму і вібрації
- 5.4. Вимірювання шуму і вібрації
- 5.5. Методи боротьби з шумом і вібрацією
- 5.6. Захист від дії ультразвуку, інфразвуку
- 5.7. Захист від лазерних випромінювань
- 6. Іонізуюче випромінювання
- 6.1. Визначення та природа іонізуючого випромінювання
- 6.2. Основні характеристики радіоактивного випромінювання
- 6.3. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- 6.4. Норми радіаційної безпеки
- 6.5. Захист від радіаційного випромінювання
- 7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання
- 7.1. Загальна характеристика електромагнітних випромінювань
- 7.2. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини, його нормування
- 7.3. Захист від електромагнітних випромінювань
- 7.4. Електромагнітні випромінювання комп'ютера
- 7.5. Електромагнітні випромінювання портативних комп'ютерів
- 7.6. Безпечні рівні випромінювань
- 8. Безпека систем, що знаходЯтьСя під тиском
- 8.1 Посудини, що працюють під тиском
- 8.2. Додаткові вимоги до балонів
- 8.3. Безпека експлуатації компресорного устаткування
- 8.4. Парові і водонагрівальні котли
- 9. Умови безпечної експлуатації машин і механізмів
- 9.1. Поняття про небезпечну зону машин
- 9.2. Колективні і індивідуальні засоби захисту
- 9.3. Безпека експлуатації підйомно-транспортних машин
- 10. Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники
- 10.1. Загальні відомості
- 10.2. Алкоголь і безпека праці
- 10.3. Монотонність
- 10.4. Стомлення
- 10.5. Робоча поза
- 10.6. Сонливість
- 10.7. Перевантаження емоційні і розумові
- 10.8. Стрес
- 10.9. Гіподинамія
- 10.10. Соціальний клімат і безпека, психологічна несумісність
- 10.11. Перенапруження аналізаторів
- 11. Пожежна профілактика
- 11.1. Закон України «Про пожежну безпеку»
- 11.1.1. Обов'язки підприємств по забезпеченню пожежної безпеки
- 11.1.2. Дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні, будівництві і реконструкції об'єктів виробничого і іншого призначення
- 11.1.3. Права і обов'язки особового складу державної пожежної охорони.
- 11.1.4. Соціальний захист працівників державної пожежної охорони
- 11.1.5. Організація добровільних пожежних дружин і пожежно-технічних комісій на підприємстві
- 11.2. Загальні відомості про процес горіння
- 11.3. Причини пожеж
- 11.4. Пожежна профілактика в машинобудуванні
- 11.5. Основні методи вогнегасіння
- 11.6. Класифікація матеріалів, будівель і виробництв по пожежній безпеці
- 11.7. Протипожежні перешкоди в будівлях
- 11.8. Евакуація людей з приміщення
- 11.9. Вогнегасильні речовини
- 11.10. Первинні засоби пожежогасінні
- 11.11. Пожежна сигналізація і зв'язок
- 11.12. Автоматичні установки пожежогасіння
- 11.13. Автоматичні пожежні сповіщувачі
- 11.14. Автоматичні системи придушення вибуху
- 1. Відомості про потерпілого (потерпілих)
- 2. Характеристика об'єкта, дільниці та місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія)
- 3. Обставини, за яких стався (сталася) нещасний випадок (аварія)
- 4. Причини нещасного випадку (аварії)
- 5. Заходи щодо усунення причин виникнення нещасного випадку (аварії)
- 6. Висновок комісії
- 7. Перелік матеріалів, що додаються
- Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом
- Про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом
- Карта обліку професійного захворювання (отруєння)
- Журнал реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків
- Повідомлення про наслідки нещасного випадку, що стався
- Державний комітет україни з нагляду за охороною праці
- Припис n_________
- Повідомлення про нещасний випадок
- Протокол огляду місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія)
- Місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія)
- Протокол опитування потерпілого (потерпілих), свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (аварії), що стався (сталася)
- Пояснювальна записка потерпілого (потерпілих), свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) ___ ________ 20__ р. О ___ год. ____ хв.
- Процедура встановлення зв'язку захворювання з умовами праці
- Повідомлення про професійне захворювання (отруєння)
- Розслідування хронічного професійного захворювання
- Журнал обліку професійних захворювань (отруєнь)
- Відомості щодо матеріальних втрат, заподіяних аварією, що сталася
- Журнал реєстрації аварій
- Перелік
- Обставин, за яких настає страховий випадок
- Державного соціального страхування громадян
- Від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання