1.1 Вітамін В1 (тіамін, антиневритний)

Будова і фізико-хімічні властивості. Молекула тіаміну складається з двох компонентів - похідного піримідину (2-метил-5-гідроксиметил-6-амінопіримідину) і похідного тіазолу (4-метил-5-гідроксіетилтіазолу):

Хімічно чистий препарат вітаміну В₁ - це безбарвні кристали з запахом дріжджів, добре розчинні у воді (в 1 мл води розчиняється 1 г вітаміну) і погано розчинні в жирових розчинниках.

При введенні в організм тіамін за участю АТФ фосфорилюється і перетворюється на тіамінпірофосфат (кокарбоксилазу). Каталізує реакцію фермент фосфотрансфераза.

Тіамін в організмі перебуває як у вільному, так і в звязаному стані, однак високу біологічну активність має лише тіамінпірофосфат. Він нагромаджується в мязах, печінці, нирках, мозку, але в організмі не депонується.

Тіамін добре зберігається в кислому середовищі і витримує нагрівання до високої температури. У лужному середовищі, наприклад при випічці тіста з додаванням соди або карбонату амонія, він швидко руйнується. Структурна формула катіону тіаміну представлена на рисунку.

Вітамін присутній в різних органах і тканинах як у формі вільного тіаміну, так і у формі його фосфорних ефірів: тіамінмонофосфат(ТМФ), тіаміндифосфата (ТДФ, синоніми: тіамінпірофосфат, ТПФ, кокарбоксилаза) і тіамінтрифосфата(ТТФ).

Основною коферментною формою є ТДФ, який відноситься до коферментів ІІ групи.

Коферментні функції ТДФ.

1. Входить до складу мультиферментних комплексів дегідрогеназ б-кетокислот (пірувату та б-кетоглутарату) та забезпечує реакції їх окисного декарбоксилування.

2. Є коферментом транскетолаз неокислювальної фази пентозофосфатного циклу і забезпечує перенесення глікоальдегідних груп.

Некоферментні функції повязані з ТТФ. Встановлено, шо він є нейромедіатором в ЦНС, а також може виконувати роль макроергічної сполуки в організмі.

Гіповітаміноз. Недостатність в їжі тіаміну призводить до значного накопичення піровиноградної і б-кетоглутарової кислот і патологічних змін в нервовій, серцево-судинній та травній системах, супроводжуючись загальним виснаженням організму.

Хвороба бері-бері виникає при значному дефіциті тіаміну і характеризується вкрай важким перебігом. На це захворювання часто страждали вязні, раціон яких складався в основному з очищеного рису. Прояви недостатності тіаміну можна спостерігати до цих пір в тих країнах, де основу харчування складає полірований рис, в якому відсутній цей вітамін.

Остання епідемія бері-бері була на Філіппінах в 1953 г (загинуло 100 000 чоловік). Бері-бері називали «хворобою багатіїв». Вона зявилась тоді, коли були винайдені машини для полірування рису та пристрої для отримання борошна тонкого помолу, так як цього вітаміну багато у висівках.

Хвороба має три форми: суху (нервово-паралітичну), набрякову і кардіальну. До основних симптомів сухої форми недостатності тіаміну відносяться розлади функції нервової системи (оніміння пальців, відчуття «повзання мурашок», втрата периферичних рефлексів, біль по ходу нервів), порушення психічної діяльності (дратівливість, забудькуватість, страх, іноді галюцинації, зниження інтелекту). Пізніше розвивається глибоке ураження нервової системи, що характеризується втратою чутливості кінцівок, розвитком паралічів, атрофією мязів в результаті порушення їх іннервації. При набряковій формі поряд з явищами поліневриту розвивається тахікардія, набряки, задишка, навіть при незначних фізичних навантаженнях. Кардіальна форма даного захворювання є найбільш важкою, оскільки проявляється розвитком гострої серцевої недостатності і смерті.

Недостатність вітаміну В¹ може відмічатись у людей з хронічним алкоголізмом та проявлятись енцефалопатією (синдром Верніке).

Гіпервітаміноз не описаний.

Харчові джерела. Продукти рослинного (хліб грубого помолу, крупи, горох, квасоля) та тваринного походження (мясо, печінка, нирки).

Добова потребав тіаміні: 1,1 -1,5 мг.