Надряд батрахоидние – batrachoidomorpha

Невелика група риб, пристосована до життя в прибережній зоні; частина видів повторно перейшла до пелагічного або глибоководного способу життя. Черевні плавці розташовані на горлі, можуть зливатися в присосок або редукуватися. Плавальний міхур замкнутий.

Ряд Батрахоподібні (Жабоподібні) – Batrachoidiformes. Малорухливі донні риби довжиною до 20―30 см з великою сплющеною головою. Живуть серед водоростей у прибережних ділянках теплих морів. Поїдають безхребетних і дрібну рибу. Тримаються поодинці. За допомогою плавального міхура видають голосні звуки (понад 100 децибелл) – сигнали про зайняту ділянку дна. Усього близько 50 видів.

Ряд Вудильникоподібні – Lophiiformes. Ряд нараховує 220―250 видів хижих морських риб. Один або кілька променів спинного плавця зміщується на’ передній кінець голови, перетворюючи в рухливий стрижень з розширенням на кінці (іноді зі світним органом) – іліцій; його рухом риби приваблюють здобич. У багатьох видів грудні плавці служать для повзання; вони мають міцний скелет і сильну мускулатуру. У видів, що ведуть донний спосіб життя, тіло сплощене в дорзо-вен-тральному напрямку. Численні вирости шкіри й шипи, а також здатність ряду видів змінювати забарвлення полегшують маскування. Здобич підстерігають, причаївшись на дні. Живляться різноманітними рибами, крабами, головоногими. Близько 120 видів живуть у середніх шарах води на глибинах 1―2 км і більше. Деякі глибоководні види відомі карликовими самцями (у 5―15 разів менші від само); можуть приростати до самок своїм ротовим отвором, перетворюючись на справжніх зовнішніх паразитів: кишечник і органи відчуттів редукуються, налагоджується зв’язок із кровотоком самки. Такий паразитизм самців, імовірно, виник у зв’язку з труднощами зустрічі особин різної статі в малорухомих видів, що живуть поодинці на великих глибинах.

* * *

І з понад 300 видів іхтіофауни України, близько 220 трапляються у Чорному й Азовському морях, і близько 90 – у прісних водоймах. Серед морських риб, більшим числом видів представлені родини оселедцевих – Clupeidae (Clupeiformes), бичкових – Gobiidae, губанових – Labridae, собачкових – Blennidae (три останні – Perciformes). У річках та озерах таксономічно переважають представники коропових (Cyprinidae – Cypriniformes).

Найбільш відомі прибережні морські риби – зеленушки (рід Crenilabrus), бички (Gobius), морські собачки (Blennius) (рис. 83) живляться, переважно дрібними ракоподібними, червами, молюсками, водоростями. В першу чергу вони розправляються з організмами, ушкодженими хвилею та камінням у зоні прибою. Ці дрібні рибки живуть осіло, мають власні “мисливські території”, активно захищають їх від потенційних конкурентів. Тут же, лиш трохи глибше, влаштовуються хижаки: у засідках серед оброслого каміння маскуються скорпени (Scorpaena), а на пісково-гальковому дні – морські дракончики (Trachinus). Недалеко від берега тримаються також зграйні види: у товщі води – смарида (Spicara), кефалі (Mugil), а біля дна – барабульки (Mullus). Анчоус, або хамса (Engraulis), тюлька (Clupeonella) і ставрида (Trachurus) – утворюють великі зграї й мандрують у відкритому морі.

Серед прісноводних риб найбільш відомим є, напевно, карась, точніше – карась сріблистий (Carassius auratus), який повсюдно витіснив корінного мешканця наших водойм, золотистого карася (С. carassius) (рис. 84). Останні дослідження свідчать, що за морфотипом сріблистого карася криється щонайменше чотири види, серед яких, наприклад, є поліплоїд, популяції котрого складені лише з самок. Також усім відомим є короп, або сазан (Cyprsnus c arpio), багато порід якого розводять у ставкових господарствах. Останні півстоліття разом з коропом культивують рослиноїдних білого амура (Ctenopharyngodon idella), товстолобика (Hypophthalmichthys molitrix). Комбіноване зариблення ставів видами різної трофічної орієнтації дозволяє ефективніше використовувати їхні площі.

О б’єктами промислу на природніх водоймах є лящ (Abramis brama), судак (Sander lucioperca), щука (Esox lucius). Частка інших видів скромніша. Варто згадати, що у 50-х роках ХХ століття у Дністрі основним об’єктом промислу був підуст, тепер – доволі рідкісна риба.

Велике значення у процесах саморегуляції прісних водойм мають дрібнотілі види, статеве дозрівання яких настає вже на другий рік життя. Вони здатні швидко реагувати зміною чисельності на екологічні негаразди, не надто вибагливі до складу і якості кормових об’єктів, не викликають зацікавлення рибалок. У річках із гірським формуванням стоку це – гольян звичайний (рис. 85); у рівнинних ріках і струмках – гірчак, щипівка звичайна (рис. 8 6).

У складі прісноводної іхтіофауни України є види, не місцеві за походженням – алохтонні, або адвентивні; батьківщина більшості з них – Східна Азія. Найбільш успішно пристосувалися до нових умов популяції сріблистого карася, головешки амурської, або ротана, чебачка амурського. У перші роки після проникнення у водойму звичайно спостерігається спалах чисельності “прибульця”, пов’язаний із запізненням у формуванні механізмів її регуляції.

Вода Чорного й Азовського морів помірно солона – 13―17‰. Ця обставина зумовлює поширення прісноводних сазана, ляща, плітки, судака у морських біоценозах. В той же час, морські й пригирлові види бичків, морських голок, морських коників та інших риб усе частіше виловлюють у віддалених ділянках річкових басейнів.

Кісткові риби мають дуже велике практичне значення для людини. У світі мільйони людей зайняті ловом, розведенням і обробкою риби, будівництвом суден і виготовленням рибальського спорядження. У деяких країнах населення харчується головним чином рибою, і добробут його залежить переважно від величини улову. Вудженням риби й підвідним полюванням захоплюються сотні тисяч людей, яким цей чудовий спорт дає здоров’я й відпочинок. Ще більше число акваріумістів, що створюють барвистий тихий світ у скляних стінах своїх акваріумів. Крім продуктів харчування, риби служать сировиною для одержання ліків (риб’ячий жир), корму для худоби і птахів (кормове борошно), добрива для полів (туки), технічного жиру, клею, шкіри й інших продуктів, необхідних для харчової й легкої промисловості.

Відповідно до міжнародних медичних норм, на рік людині необхідно 20 кг рибної продукції, та в перші роки нового сторіччя середньорічне споживання риби й рибної продукції в Україні складає лише 7―11 кг на душу населення, причому, більше половини з цієї кількості – за рахунок імпорту з Норвегії, Польщі, Росії. За останні 50 років вилов риби в нашій країні зменшився в 10 разів, а кількість видів промислових риб скоротилося в 3 рази. У 30-і роки тільки в Азовському морі відловлювали в середньому 160 тис. тонн риби, що в 2,5 рази більше, ніж весь щорічний улов незалежної України. В даний час в Азовському морі виловлюється не набагато більше 12 тисяч тонн риби, 91% від який припадає на малоцінних тюльку й хамсу. З двадцяти шести видів риб, які добувалися в Чорному морі, сьогодні зберігають промислове значення тільки шість, а улови риби у внутрішніх водоймах упали в 2―3 рази. За таких обставин виняткового значення набувають проблеми збільшення продуктивності ставкового й садкового рибництва

До Червоної книги України видання 1994 року було внесено 34 види морських і прісноводних риб. Наступна редакція цього документу міститиме вже 79 відів. Така тенденція засвідчує погіршення умов існування риб, і, в той же час, є наслідком кращого вивчення їхніх проблем.

Надклас ЧОТИРИНОГІ (наземні хребетні) –Tetrapoda, seu Quadripeda

Надклас об’єднує хребетних, які перейшли до життя на суші, в повітрі; деякі протягом всього життя, чи в окремі періоди тісно пов’язані з водою, і лише окремі групи повторно перейшли до життя у воді, втратили зв’язок зі сушею, однак зберегли здатність дихати атмосферним повітрям (морські змії, китоподібні). Тварини рухаються на суші за допомогою парних – передніх і задніх – членистих кінцівок з шарнірним зчленуванням, рух яких забезпечується добре розвинутими м’язами. Інтенсифікується дихання; газообмін між організмом і середовищем відбувається за допомогою легень. У земноводних зябра є личинковим органом дихання; в плазунів, птахів і ссавців вони закладаються на ранніх стадіях ембріонального розвитку у вигляді зябрових щілин, які швидко редукуються. Виникає два кола кровообігу – легеневе і тулубове, які повністю розмежовуються лише у птахів та ссавців. Збільшуються відносні розміри головного мозку і відбувається диференціювання його відділів. Органи чуття пристосовані до роботи в повітряному середовищі. Появляються респіраторний і нюховий відділи носової порожнини, формується середнє вухо, утворюються повіки, змінюється форма кришталика ока; органи бічної лінії зникають, зберігаються вони лише в личинок та деяких дорослих земноводних.

До надкласу чотириногі входять чотири класи: земноводні, або амфібії – Amphibia, плазуни або рептилії – Reptilia, птахи – Aves та ссавці – Mammalia. Останні три класи об’єднуються в групу Amniota – первинноназемних хребетних тварин, зародки котрих, завдяки спеціальним оболонкам, мають здатність розвиватися у повітряному середовищі. Вони відрізняються високим метаболізмом та інакшим типом водно-сольового обміну. Земноводні за характером розвитку особин подібні до риб і тому відносяться до групи Anamnia – первинноводних хребетних, яйця котрих розвиваються у воді. Із яйця виходить водна личинка, яка шляхом метаморфозу перетворюється в дорослу тварину.

Птахи і ссавці здатні більш-менш постійно підтримувати відносно високу температуру тіла, тому їх відносять до теплокровних (гомойотермних, або ендотермних) тварин, які за цією ознакою відрізняються від пойкілотермних, або екзотермних, хребетних.

Розвиток живого у морі призвів до збільшення його різноманіття, а відтак – конкуренції за ресурси. В кінці силуру на початку девону відбувся каледонський цикл горотворення, який призвів до розчленування суші. Одночасно зменшилася площа водойм, вони обміліли і заросли макрофітами, у воді зменшився вміст кисню. Це в свою чергу зумовило появу в організмі пристосувань, за допомогою яких можна було дихати атмосферним повітрям.

Здатність до використання атмосферного повітря добре розвинулася у девонських кистеперих і дводишних риб. Подальше вдосконалення механізму дихання атмосферним повітрям, зміна способу полювання на здобич призвели до того, що від прісноводних кистеперих риб сформувалися древні земноводні – іхтігостеїди. Їх рештки знайдені у відкладах середнього девону в Гренландії.