Надряд клюпеоїдні – clupeomorpha

Надряд включає 6 рядів – близько 1200 видів. Луска циклоїдна (є винятки). Кісткові промені плавців почленовані, м’які. Спинний плавець один, у деяких груп є маленький жировий плавець. У мозковому черепі багато хряща.

Ряд Оселедцеподібні – Clupeiformes. Риби мають стиснуте з боків сріблисте тіло. Немає бічної лінії (у звичному вигляді, як рядка продірявлених лусок). Зуби дрібні або їх нема. Переважно зграйні пелагічні риби, що населяють моря всієї земної кулі; трапляються прохідні (живуть у морі, для розмноження йдуть у ріки) та прісноводні форми. Більше 300 видів у 4 родинах. Мають велике промислове значення.

В родині оселедцевих – Clupeidae приблизно 190 видів. Широко розповсюджений норвезький оселедець Clupea harengus досягає 36―40 см, живе до 20―25 років. Розмножується поблизу берегів Норвегії, Ісландії, Гренландії, Канади. Балтійська форма цього оселедця відома як салака. Європейський шпрот – Sprattus sprattus (рис. 69) трапляється від Норвегії до Середземного й Чорного морів. На четвертому році життя риба сягає довжини 12―15 см. Восени жир складає 12–15% маси тіла. Добувається у великих кількостях.

У Чорному й Каспійському морях живе прохідний оселедець чорноспинка – Caspiolosa kessleri довжиною до 50 см. На нерест йде у ріки, долаючи іноді за добу до 30―70 км. Після нересту частина плідників гине, інші скочуються в море й після нагулу в наступному році знову розмножуються. В Азовському, Чорному, Каспійському морях живуть 4 види тюльок (кільок) pоду Clupeonella. Вони служать кормом багатьох цінних риб, у тому числі й оселедців. Можуть накопичувати велика кількість жиру (6―19% маси тіла). Інтенсивно виловлюются. Широко застосовується лов на світло: зграї тюльок уночі приваблюються до судна зануреною у воду потужною лампою і через шланги засмоктуються насосами.

Родина анчоусові – Engraulidae нараховує до 100 видів дрібних зграйних риб, розповсюджених головним чином у теплих водах. Ведуть пелагічний спосіб життя, харчуючи планктоном. Від оселедцевих відрізняються великими розмірами ротового отвору. Хамса, або європейський анчоус, – Engraulis encrasicholus зграями зимує в Чорному морі поблизу берегів на значній глибині з температурами близько 8° С. Навесні піднімається в приповерхневі шари води й починає посилено живитися. Влітку косяки хамси розпорошуються по Чорному й Азовському морях, нагулюють і нерестяться. Запаси жиру складають 23―28% маси тіла. Живуть до 3 років (максимальна довжина – 10―12 см). Хамсою живляться риби і птахи, вона є важливим об’єктом промислу.

Ряд Лососеподібні – Salmoniformes. У складі ряду 8―9 підрядів, що включають 28―30 родин із 400 видами. Бічна У багатьох видів є жировий плавець. Морські (деякі – глибоководні), прохідні та прісноводні.

Представники родин лососевих, сигових і хариусових – цінні промислові риби, крім смачного м’яса, відомі «червоною» ікрою. Найбільше промислове значення мають прохідні тихоокеанські лососі pід Oncorhynchus: горбуша – О. gorbuscha, кета – О. keta, чавичи – О. tschawytscha та ін. До цього ж роду належить райдужна форель (в Америці відома як сталеголовий лосось) – O. mykiss. Під час нерестових міграцій риби піднімаючи у ріки до ділянок з гальковим ґрунтом і швидкою течією. Кета по Амуру й Уссурі проходить до 1200 км, а чавича по р. Юкон – навіть до 4000 км, пропливаючи по 50 км за добу. В ріках не живляться; запаси жиру знижуються з 8―10 до часток відсотка.В цей час у риб з’являється шлюбне вбрання: змінюється забарвлення, у самців збільшуються і викривляються щелепи, виростає горб. Восени, після нересту тихоокеанські лососі гинуть. Навесні їхне м’ясо(м’язові волокна) слугує джерелом біогенної речовини у бідних на органіку річках, зумовлює розвиток кормової бази молодих риб.

Л ососі pоду Salmo, які живуть у водоймах басейну Атлантичного океану, також розмножуються в ріках, однак, після нересту не гинуть. Найбільш відома з них сьомга – S. salar, що досягє 1,5 м довжини і маси 38 кг. Кумжа – S. trutta утворює форми прохідні (чорноморський, каспійський лососі) й осілі, які живуть переважно в гірських ріках, струмках і озерах з чистою, холодною, прозорою водою; ці осілі форми називають форелями. Струмкова форель – S. trutta fario є у Карпатах. Ще з цього ряду (з родини харіусових) у нашій фауні маємо харіуса європейського – Thymallus tymallus, головатицю – Hucho hucho (в притоках Тиси; сягає довжини понад метр і маси до 25 кг) (рис.70). На Європейській Півночі й у багатьох районах Сибіру живуть прохідні й осілі види pоду Coregonus: ряпушки, сиги, омуль, пелядь, пижьян, муксун. Це риби масою 1―2, рідко 3―5 кг, зі смачним ніжним і жирним м’ясом.

У багатьох районах чисельність лососевих риб підірвана промислом і браконьєрством, забрудненням води, сплавом лісу, будівництвом гребель.

До підряду корюшкових – Osmeroidei належить 5 родин переважно прісноводних і солонуватоводних риб. Європейська корюшка – Osmerus eperlanus досягає довжини 20 см; найбільше промислове значення має мойва – Mallotus villosus.

П ідряд Esocoidei в багатьох варіантах сучасних систем розглядається як окремий ряд Щукоподібні – Esociformes. Добре відома щука звичайна – Esox lucius поширена у водоймах різних типів усієї північної півкулі (інші 4 види щук мають обмежені ареали). Досягає довжини 1,5 м і маси понад 35 кг; достовірно визначений граничний вік – 33 роки (повідомлення про те, що можуть доживати до 100 і більше років, поки не підтверджуються). Один з представників підряду, умбра європейська або євдошка – Umbra krameri, який живе у водоймах Закарпаття, занесений до Червоної книги України (рис. 71).

Ряд Міктофоподібні – Myctophiformes. Понад 380 видів морських риб; значна частина – глибоководні. Як правило, мають жировий плавець та органи свічення. Найчисленніша родина світних анчоусів – Myctophidae налічує понад 200 видів; найбільш масові види мають промислове значення.