logo search
Царик Й

Надряд перкоїдні – percomorpha

Д ля перкоїдних характерні гострі, колючі промені у плавцях. Черевні плавці розташовані під грудними або й перед ними. Луска переважно ктеноїдна – із зубцюватим вільним краєм. Плавальний міхур замкнутий; у частини видів редукується. Це – найбільший надряд: налічує близько 9000 існуючих видів, 200―230 родин і 10 рядів.

Ряд Сонцевикоподібні – Zeiformes. Приблизно 50 видів 3―6 родин. У Чорному морі зрідка трапляється розповсюджений у Північній Атлантиці сонцевик звичайний Zeus faber (рис. 77).

Ряд Колючкоподібні – Gasterosteiformes. У багатьох видів цього ряду розвинений зовнішній панцир з кісткових пластинок; мають більш-менш витягнуте, іноді трубчасте рило. Близько 200 видів 9 родин переважно дрібних морських і прісноводних риб.

У представників родини колючкових – Gasterosteidae перед спинним плавцем і в кожному черевному плавці є гострі міцні колючки. У наших водах звичайною є триголкова колючка – Gasterosteus aculeatus, максммальна довжина якої становить 6―7 см. Для колючок характерна турбота про потомство. Навесні самець зі шматків рослин, скріплених слизом шкіри, будує гніздо, в яке кілька самок відкладають до 100 ікринок кожна. Самець охороняє гніздо, рухаючи плавцями, обновляє в ньому воду; якийсь час охороняє і молодь. Живляться колючки планктонними і донними безхребетними, поїдають ікру й молодь інших риб. Місцями вони дуже численні. У 80-х рр. минулого століття, одразу після завершення осушувальної меліорації, в окремих водотоках Полісся вагова частка колючок у рибних угрупованнях сягала 40―65% (у 2000 р. там же – 0,1―4%).

Д о родини голкових – Syngnathidae належать морські голки та морські коники (раніше їх виділяли в окремий ряд пучкозябрових). Рило довге, трубкоподібне, з маленьким ротом на кінці; тіло вкрите кістковими пластинками (рис. 78). Черевних плавців немає. Живуть на мілководдях теплих і помірних морів, ховаючись у заростях водоростей або серед гілочок коралів; у деяких видів досконала мімікрія: тваринки не виділяються на тлі водоростей; здатні змінювати забарвлення в залежності від характеру оточення. Деякі популяції морських голок живуть і в прісних водоймах. Живляться переважно планктонними рачками, втягуючи їх у трубчастий рот, як у піпетку, з відстані до 4 см; більші особини (деякі голки досягають 60 см довжини, коники – 20 см) ловлять молодь інших риб. Ікру відкладають у виводковую сумку на череві самця; газообмін зародків забезпечує густа сітка кровоносних судин слизової оболонки сумки.

Р яд Кефалеподібні – Mugiliformes. Мають два спинних плавці, розділені проміжком; черевні плавці позаду грудних. Луска циклоїдна чи ктеноїдна. Близько 150 видів, розповсюджених у тропічних і помірних морях. Багато цінних промислових видів. Баракуди за зовнішнім виглядом схожі на щук – хижаки з великими гострими зубами, що полюють на зграйних риб і великих безхребетних. Велика барракуда S. barracuda сягає 2―3 м довжини, і може нападати на людей.. Різноманітні види кефалей (pід Mugil) мають торпедообразное тіло, невеликий рот із дрібними зубами. Тримаються в прибережних водах і пригирлових ділянках морів, харчуючи детритом, бентосними безхребетними. В Чорному морі звичайними є гостроніс – Mugil saliens, сингіль – M. auratus і лобан – M. cephalus (рис. 79); у лиманах розводять далекосхідних піленгасів – M. soiny.

Ряд Окунеподібні – Perciformes. Це найбільший ряд костистих риб – понад 6500 видів у складі 140―160 родин. Представники ряду живуть у прісних і морських водах; особливо велика розмаїтість видів у тропіках. Розміри – від 1―2 см завдовжки і масою 10―30 мг (деякі бички, шиндлерії та ін.) до 1―2 м та понад 100 кг; окремі види ще більші: меч-риба – Xiphias gladius буває до 4–4,5 м довжиною і масою 400–500 кг, марлін – Makaira nigricans – до 5 м і 700–900 кг.

Тунці, ставриди, вітрильники, мечі-риби ведуть пелагічний спосіб життя, полюють на зграйних риб і можуть розвинути швидкість до 100– 130 км/год. Інші пелагічні форми (наприклад, нототенії) живляться планктонними рачками. Окуні, судаки, рифові окуні підстерігають здобич із засідки, або шукають її, повільно плаваючи. Багато бичків і морських собачок ховаються поміж каміння, підстерігають здобич, а зіркогляди закопуються в пісок, так що видно лише очі та язик-приманку. Деякі морські собачки, лабіринтові риби (наприклад, анабас і мулисті стрибуни) виповзають на берег і полюють за наземними безхребетними. Глибоководні види – хижаки; деякі, як хіазмод, здатні заковтувати здобич, більшу за себе. Є і рослиноїдні види (деякі морські собачки, риби-хірурги й ін.).

У причепових (Echeneoidei) перший спинний плавець змістився на голову і перетворився в потужний присосок, яким вони прикріплюються до великих риб (іноді й до човнів та суден).

Забарвлення різноманітне, часто маскувальне (серед коралових рифів маскування можуть забезпечити яскраві плями і смуги) або застережне. Окремі види можуть змінювати забарвлення в залежності від оточення (бички). Для частини видів характерна турбота про потомство. Бички відкладають ікру в порожні черепашки, або в побудовані з камінчиків гнізда, інші риють нірки, будують гнізда з пухирців повітря (лабіринтові риби). Значна частка цихлових виношує ікру в ротовій порожнині. Трапляються і яйцеживородні види (бельдюги, живородки й ін.).

Багато видів окунеподібних мають важливе промислове значення. З наших прісноводних риб слід згадатити судака – Lucioperca lucioperca і окуня – Perca fluviatilis. На рисових полях тропіків вирощують тиляпій – Tilapia sp. З морських окунеподібних промислове значення мають горбилевие – Sciaenidae, ставридовие– Carangidae, нототенієві – Nototheniidae, зубаткові – Anarhichadidae, бичкові – Gobiidae, скумбрієві – Scombridae та ін. Багато видів яскраво забарвлених дрібних окунеподібних розводять в акваріумах (макроподи, півники, гурамі, скаляри й ін.).

Р яд Скорпеноподібні – Scorpaeniformes. Понад тисяча видів переважно донних чи придонних морських риб. Мають під оком кісткову перемичку. Частина променів спинного, а іноді й інших плавців має глибокий жолоб, у якому міститься секреторна тканина, що виділяє отруту (такі отрутні залози є й у деяких окунеподібних, і в риб з інших рядів). Потрапляючи при уколі об плавець у ранку, отрута викликає біль, у важких випадках – параліч і навіть смерть; використовується як захист від нападу інших риб.

Одні види – типові хижаки, що полюють із засідки; інші – живляться великими планктонними чи донними безхребетними. Багато видів – морські окуні, терпуги, вугільна риба, керчаки, бабці – мають промислове значення.

Прісноводні бабці з роду Cottus заселяють найшвидші ділянки гірських потоків, ховаючись від ворогів і течії під камінням. У витоках карпатських річок бабець строкатоногий – C. poecilopus чисельністю й біомасою в кілька разів переважає усіх інших риб. Морський йорж або скорпена – Scorpaena porcus – звична здобич підводних мисливців у Чорному морі (рис. 80); цікавий також періодичним линянням усього шкірного покриву, чого в інших риб не трапляється.

Р яд Камбалоподібні – Pleuronectiformes. У складі ряду – 500 видів донних риб із 7 родин. Тіло сплющене з боків, облямоване спинним і анальним плавцями; обидва ока в дорослих риб розташовані на одному боці голови. Спідній бік тіла світлий, горішній – забарвлений; у залежності від кольору ґрунту, багато камбал здатні швидко змінювати забарвлення, ставати непомітними на дні (рис. 81).

Живляться рибою і донними безхребетними. У більшості видів ікра пелагічна: спливає у верхні шари води й там розвивається. Личинки мають симетричну будову. Одна з найбільших камбал, палтус – Hippoglossus hippoglossus – росте до 300 кг і 4,5 м. Багато видів мають важливе промислове значення. У Чорному морі трапляється калкан – Scophthalmus maeoticus; у Дніпрі та інших великих ріках – річкова камбала, або глось – Platichthys flesus.

Р яд Скалозубоподібні – Tetraodontiformes. Нараховує 10 родин і близько 300―350 видів риб, що населяють прибережні води тропіків і субтропіків; деякі види живуть в прісній воді (р. Ніл, оз. Чад). Предщелепні й верхньощелепні кістки зростаються одина з одною (тому цих риб часто називають зрослощелепними). Зуби зростаються також, утворюючи ріжучі пластинки. Рот маленький. У частини видів є виріст кишечника, який риба може заповнювати водою або повітрям, роздуваючи тіло. Луска набуває вигляду шипуватих або гладких пластин, тісно з’єднаних між собою або ж розрізнених (козубеньки – рід Kentrocapros, риби-їжаки – рід Diodon) (рис. 82). Трапляються види з голою шкірою. Більшість – завдовжки 10―40 см, але окремі види сягають величезних розмірів. Так, пелагічна місяць-риба – Mola mola буває понад 3 м довжиною і масою близько 1,5 т; живляться різноманітними пелагічними тваринами. Багато видів ряду веде придонний спосіб життя. Потужний та скалозубщелепний апарат дозволяє їм розгризати і роздушувати черепашки молюсків, обкушувати гілочки коралів і «вигризати» з них живих поліпів, їжаків і морських зірок. Деякі види рослиноїдні. Ікра, молоки, печінка, кров, а в частини видів шкіра і навіть м’ясо містять отруйні речовини гормональної природи, що викликають важкі харчові отруєння. Попри це, деякі види місцями використовуються в їжу.