Кореневище, бульба, цибулина

Своєрідні підземні комори мають багаторічні трав’янисті рослини. Надземна частина цих рослин щороку восени відмирає. У грунті лишаються корені й видозмінені підземні пагони. Вони схожі на звичайні надземні. Ось у цих видозмінених пагонах і відкладаються на зиму запаси органічних речовин.

Видозмінені пагони — це кореневища, бульби і цибулини.

Кореневище є в кропиви, пирію, півників, конвалії, кімнатної рослини аспідистри. Якщо викопати з землі кореневище будь-якої рослини, можна побачити, що зовні воно нагадує корінь. Але в корневища, як і в надземних пагонів, є верхівкова і пазушні бруньки, а також плівчасті лусочки — видозмінені листки. Від корневища відростають додаткові корені . З верхівкової або пазушних бруньок кореневища навесні розвиваються молоді надземні пагони. Вони використовують при цьому поживні речови­ни, відкладені в кореневищі восени. Якщо шматочок кореневища :з брунькою і додатковими коренями посадити в грунт, розвинеться нова, самостійна рослина. Деякі багаторічні декоратив­ні рослини розмножуються поділом кореневища на частини.

Бульби характерні для небагатьох рослин, наприклад картоп­лі. Підземні пагони, на верхівках якихрозвиваються бульби, відростають від основи надземних стебел; ці пагони називають столонами. Бульбами називають верхівкові потовщення столонів. Бульба має короткі меживузля, хлорофілу в ній немає, але, якщо її виставити на світло, може позеленіти.

Розгляньте бульбу картоплі, і ви побачите бруньки, або вічка. Вони по 2—3 сидять у особливих заглибинах. Вічка зосереджені на верхівці бульби. Протилежним боком — осно­вою — бульба прикріплюється до столона.

З листків картоплі через стебла в столони постійно відтікають органічні речовини і в вигляді крохмалю відкладаються на верхівках столонів. Вони ростуть, потовщуються і до осені пе­ретворюються у великі бульби. Зробіть тонкий поперечний зріз бульби й нанесіть на нього краплю слабкого розчину йоду. Ви переконаєтесь, що в бульбі є крохмаль.

Бруньки в заглибинах, а також інші особливості будови бульби переконують у тому, що бульба картоплі — це видозмінений підземний пагін.

Бульби мають і деякі дикорослі рослини, наприклад, ряст, кормова рослина топінамбур та ін.

У нижній частині цибулини городньої цибулі є коротке, майже плоске стебло, яке називається денцем. На денці розмі­щуються видозмінені листки — луски. Зовнішні луски сухі, шкірясті, а внутрішні — м’ясисті й соковиті. У них є запаси води, а також розчинені в ній цукор та інші речовини. На денці, у пазухах лусок, звичайно міститься одна або кілька бруньок 86. Пудова цибулини переконує в тому, що це — видозмінений пагін.

Якщо цибулину посадити в землю, від нижнього боку денця відростає мичкувата коренева система. Іноді з бруньок розви­ваються молоді цибулини, які називають дітками. З кожної такої цибулини може вирости самостійна рослина.

До цибулинних рослин належать цибуля городня, лілії, тюльпани, нарциси, зірочки та ін. Усі вони багаторічні.

Внутрішня будова стебла.

Розглянемо поперечний зріз якої-небудь гілки або розпил де­рева. На поверхні зрізу або розпилу легко розрізняються три шари. Зовнішній, відносно тонкий і, як правило, темний шар звичайно називають корою. Він має складну будову й утворений її різних тканин, розміщених шарами.

Щільний, найширший, шар — це деревина. У центрі міститься серцевина, добре помітна тільки в деяких дерев, наприклад в оси­пи. У бузини та деяких інших рослин серцевина пухка; у берези і дуба — дуже щільна, і межу між нею й деревиною важко помі­тити.

Поперечний зріз трирічної гілки липи під мікроскопом має складнішу будову, ніж це можна помітити, розглядаючи стебло без збільшувального приладу.

На малюнку видно, що під шкіркою, яка ще місцями зберег­лася, утворився шар клітин корка. Шкірка і корок захищають глибше розміщені клітини стебла від надмірного випаровування, від проникнення всередину атмосферного пилу з мікроорганіз­мами, що спричиняють захворювання рослин. Шкірка і корок — це покривні тканини.

У шкірці стебла і в шкірці листка є продихи, через які від­бувається газообмін. У корку розвиваються сочевички — малень­кі горбики з отворами. Через них здійснюється газообмін.

У деяких дерев утворюються товсті шари корка. Особливо товстий корок розвивається на стовбурі коркового дуба. Корок використовують для різних господарських потреб.

Під корком у трирічної гілки липи містяться клітини первин­ної кори, а за ними, тобто ще глибше,— луб. До його складу вхо­дять ситовидні трубки, по яких переміщуються розчини органіч­них речовин, і товстостінні луб’яні волокна. У стеблах льону, липи та деяких інших рослин луб’яні волокна розвинуті особливо добре і дуже міцні. З луб’яних волокон льону виготовляють лляне полотно, а з луб’яних волокон липи — лико і рогожу.

Деревина знаходиться під лубом. Доторкніться пальцями до поверхні деревини, з якої щойно зняли луб, і ви відчуєте, що вона волога і слизька. Це пояснюється тим, що між лубом і деревиною залягає камбій.

Камбій — це один шар вузьких видовжених клітин з тонкими оболонками, які розірвалися, коли ви знімали луб з деревини. При цьому вміст клітин камбію витік і зволожив поверхню дере­вини.

Камбій відіграє важливу роль у житті стебла. Його клітини діляться, внаслідок чого з обох боків від камбію виникають нові шари клітин. Клітини, відкладені камбієм у бік кори, стають новими клітинами лубу, а клітини, відкладені камбієм в бік деревини,— новими клітинами деревини. Тому камбій вважають твірною тканиною, яка забезпечує потовщення стебла.

Деревина становить основну частину стовбура дерева. Вона утворена клітинами різної форми і величини. Оболонки бага­тьох клітин потовщені й просочені речовиною, що надає їм щільності. До складу деревини входять довгі трубкоподібні судини

Серцевина складається з крупних клітин з тонкими оболон­ками. Тут запасаються поживні речовини. Звичайно серцевину утворює пухка тканина.