5.3. Атрибути людини

Поведінка за навичками — це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).

Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, яка забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості орга­нізмів жіночі і чоловічі особливості. Відмінності статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні. Це можна довести такими ознаками:

• дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей;

• хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просто­ровими здібностями;

• міжпівкульні зв'язки у жінок більш численні, і тому вони кра­ще синтезують інформацію обох півкуль; саме цей факт пояснює феномен жіночої інтуїції;

• жінки мають вищі показники лінгвістичних функцій, пам'яті, аналітичних здібностей, які пов'язують з більшою активністю лівої півкулі мозку;

• перевага правої півкулі у чоловіків вирізняє їхні творчі, художні здібності, дає можливість краще орієнтуватись у просторі;

• «жіноче» має забезпечити незмінність нащадків від покоління до покоління, тобто воно орієнтоване на збереження вже існуючих ознак; саме це пояснює більшу психічну стійкість жінок;

• «чоловіче» пов'язане з необхідністю адаптації до нових неві­домих умов, що пояснює їхню більшу психологічну індивідуаль­ність: серед чоловіків частіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;

• жінки легко пристосовуються на індивідуальному рівні до зов­нішнього світу;

• у чоловіків значно менші здібності до виживання у несприятливих умовах.

Вік — поняття, яке характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя. Відлік віку ведеться від народжен­ня до фізичної смерті. Можна видішти чотири підвиди віку: хроноло­гічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Психологічний вік тісно пов'язаний з поняттям психологічного часу, а саме з тим, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік. Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, ніж вони є, і так само — інших. Після 40 років спостерігається зво­ротна тенденція - люди сприймають себе молодшими, ніж вони є. І чим старшими вони стають, тим більше «молодшають», і лише біологічний вік нагадує про справжні роки.

Головна особливість психологічного віку — це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття сучасного, а через нього — і на поведінку людини. Людина сприймає сучасність через вплив минулого. Зв'язок між майбутнім і сучасним може змінювати поведінку людини сьогодні. Так, молоді люди легше задовольняються тимчасовою роботою, ніж люди у пізній зрілості, оскільки вони здебільшого орієнтуються на майбутнє: «ще встигнеться».

Вікова психологія визначає, що дорослою людина стає після 25 років (розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рі­шення, за свої дії).

Розрізняють такі періоди розвитку дорослої людини:

• рання зрілість (25-35 років) — включення до всіх сфер людсь­кої діяльності, соціальна та професійна адаптація, перша психоло­гічна криза переоцінки життєвого шляху;

• середня зрілість (35—45 років) - пошуки відповіді на основні питання: Що таке життя? Про що мріяв? Що досягнуто? Переоцінка цілей і досягнень, криза середини життя — усвідомлення того, що не все реалізоване, цілі не досягнуті;

• пізня зрілість (45—60 років) — глибинне оновлення особистос­ті, відбувається концентрація інтересів на собі, з'являється надмір­на турбота про себе;

• в 50—60 років — спостерігається висока продуктивність, наяв­ність другого піку творчості;

• похилий вік (60-75 років);

• старість (75—90 років);

• довгожитель (після 90 років).

Знання психологічних особливостей кожного вікового періоду (нестійкість і максималізм молоді: висока працездатність і професіо­налізм дорослої людини; підвищена образливість, інтерес до спілку­вання, втомлюваність людей старшого віку) - необхідна умова для забезпечення ефективної праці й результативної поведінки.

Темперамент — це риса, яка визначає нашу індивідуальність.

Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони від­різняються один від одного своєю поведінкою: по-різному прояв­ляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовніш­нього середовища. Так, одні відзначаються врівноваженістю поведін­ки, діють обмірковано, не показують зовні свої почуття, інші в тих же обставинах нервують, емоційно збуджуються та вибухають вул­каном почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакти з оточенням, життєрадісні, а інші — навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується суто зовнішніх про­явів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюб­на, смілива, які її прагнення та інтереси. Є люди, які легко перехо­дять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються до змінених умов життя; інші ж цю зміну життєвих умов переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Різним буває й індивідуальний темп перебігу психічної діяль­ності: швидкий, повільний, млявий. Ці особливості проявляються в розумовій та практичній діяльності.

У деяких видах діяльності від типу темпераменту (холерик, сан­гвінік, флегматик, меланхолік) може залежати не тільки хід виконання, але й кінцевий результат. Деякі види діяльності висувають жорсткі вимоги до темпу та інтенсивності дій, а тому вимагають спеціального добору за цими якостями.

Отже, в нормальних умовах темперамент має прояв лише в особ­ливостях індивідуального стилю. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності суттєво підсилюєть­ся, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективни­ми і необхідна додаткова мобілізація організму, аби впоратися з| несподіваними чи дуже сильними впливами — подразниками.

При організації робочих пар враховують, що найбільш ефектив­на робота у парах: холерик — сангвінік; сангвінік — меланхолік; меланхолік — флегматик.

Від типу темпераменту залежить, як сама людина реалізує свої дії. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впли­ває на швидкість відтворення і міцність запам'ятовування, рухли­вість розумових операцій, стійкість і переключення уваги тощо.

На базі темпераменту в людини формуються і риси її якості, і багато в чому — життя.