5. Інші ферменти, що мають безпосереднє відношення до генної інженерії.

Давно було помічено. Що бактерії здатні руйнувати (гідролізувати) чужу ДНК, що потрапляє в клітини. Гідроліз здійснюють ендонуклеази. Вони зв’язуються з чужою ДНК в специфічних ділянка – сайтах розпізнавання і розщеплюють (ріжуть) її на фрагменти (рестрикти). Ці фрагменти були названі рестриктазами. Постає питання: чому вони не ріжуть власну ДНК. Власну ДНК вони не руйнують тому, що їхня ДНК захищена певним чином від дії рестриктаз. Для того, щоб рестриктаза не різала власну ДНК природа придумала одну хитрість: сайти розпізнавання модифікуються за допомогою метилаз. Цей процес називають метилюванням. Він полягає в тому, що до одного з нуклеотидів А або Ц приєднується метильна (-СН₃) група і модифікована таким чином ДНК клітини не «боїться» своїх власних рестриктаз. Цікаво, що кількість метильованих основ ДНК дуже мала – 1 на тисячі.

Виявилося, що за допомогою метилази бактерія мітить (метилює) також ДНК фага, який дозріває в ній. Бактерія робить це немовби собі на шкоду. Якщо метилазу вивести з ладу (шляхом мутації відповідного гена), то фаги, що дозрівають усередині клітини, виявляються неіенфекційними.

ДНК-полімераза складається з 1 поліпептидного ланцюга. Він здатен синтезувати ланцюг ДНК на однонитчастій матриці в напрямку від 5 до 3 кінця в присутності відповідних нуклеотидів в реакційному середовищі. Вперше виділений з E.coli. Використаний у 1957 р. для синтезу ДНК invitro (Корнберг, Нобел. премія).

ДНК-лігази складаються з 1 поліпептидного ланцюга і «зшивають» розриви ДНК, використовуючи енергію АТФ. Використовують для з’єднання рестриктів з тупими кінцями.

Дезоксинуклеотидилтрансфераза використовується в генній інженерії для «зшивання» фрагментів з «липкими кінцями».