Іі Класифікація папоротеподібних

Відділ Папоротеподібні поділяють на 7 класів, з яких 4 представлені виключно викопними формами, а решта - 3 відомі як у викопному стані, так і в сучасній флорі планети.

Викопні класи:

Клас Аневрофітопсиди (Aneurophytopsida)

Дуже давня група. Геологічний вік: кінець раннього девону – середина пізнього девону. Представники ще не мали справжніх листків, але кінцеві їх гілочки були скручені равликоподібно, як і в сучасних папоротей. Представник Птилофітон.

Клас Археоптеридопсиди (Archaepteridopsida)

Відомі з кінця середнього девону до початку карбону. Мали справжні листки з розсіченою в різній мірі листковою пластинкою, але не закручені. Ксилема дуже добре розвинена, так як це дерев’янисті рослини. Представник Археоптерис.

Клас Кладоксилопсиди (Cladoxylopsida)

Геологічний вік: кінець раннього девону – до раннього карбону. Не мали камбію і, як наслідок, не утворювали вторинної деревини. Очевидно це сліпа гілка еволюції. Представник – Кладоксилон.

Клас Зигоптеридопсиби (Zygopteridopsida)

Геологічна історія починається з пізнього девону до пермського періоду, розквіт – карбон. В основному невеликі рослини, але були і дерево видні форми. Представник – зигоптерис.

ІІІ

Клас Офілоглосеопсиди або вужачкові (Ophioglossopsida)

Сучасні папороті походять, очевидно від аневрофітопсид. Невеликі багаторічні рослини, звичайно наземні, рідше епіфіти. Спорофіти більш або менш м’ясисті, позбавлені механічних тканин. Кореневище частіше коротке, просте. Характерна диморфність листків. Спорангії мають багатошарову стінку - ознака примітивності, не мають кільця, не утворюють сорусів. Рівноспорові рослини. Гамет офіти двостатеві, м’ясисті, мікоризні, дихотомічно або неправильно розгалужені.

До класу належить лише один порядок – Вужачкові (Ophioglossales) з однією родиною Ophioglossасеае, що включає 3 роди:

1. Вужачка (Ophioglossum), що об’єднує близько 45 видів, поширених майже по всій земній кулі, особливо в тропіках; у нашій флорі є тільки один вид – в. звичайна (O. vulgatum).

2. Гронянка (Botrychium), що складається з 36 видів, властивих помірній смузі північної півкулі; у флорі України відомі чотири види, з яких найчастіше трапляється В. virginianum та г. ключ-трава (B. lunaria)/

3. Гельмінтостахіс (Helmintostachys) з одним видом, що росте в лісах тропічної Азії і Австралії.

Клас Маратиопсиди (Marattiopsida)

Сучасні папороті, імовірно походять від зигоптеридопсид. Багаторічні рослини, розміри від дрібних до досить великих. Стебла являють собою дорзовентральні кореневища або товсті бульбоподібні стовбури. В стеблах, як і в інших вегетативних органах, наявні великі лізигенні слизові ходи, що є однією з особливостей маратиопсид. Молоді листки спірально закручені. Рівноспорові рослини. Сучасні представники зустрічаються тільки в тропіках, часто вирощують в оранжереях. Спорангії досить крупні, мають багатошарову стінку. Розміщені на нижньому боці зелених листків вздовж жилок спорангії утворюють соруси або синангії. Індузія немає.

До класу входить один порядок Маратієві (Marattiales), який включає одну сучасну родину Marattiaceae. Налічує 6 родів, 200 видів.

Рід Angiopterisмає близько 100 видів, властивих переважно тропічній флорі Південно-Східної Азії, Австралії і Полінезії.

Рід Marattiа налічує близько 60 видів, поширених у вологих тропічних лісах обох півкуль.

Рід Danaea має 32 види, властивих флорі тропічної Америки. Інші роди налічують всього по кілька видів.