Анатомо-морфологічна будова хвойних рослин України

курсовая работа

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ГОЛОНАСІННІ

1.1 Історія еволюційного розвитку та систематика

Виникненню голонасінних рослин передувало декілька важливих еволюційних подій, які відбулися протягом девонського періоду. В області репродуктивної сфери це було виникнення різноспоровості. Різноспорові форми відомі вже починаючи із середини девону (близько 400 млн. років тому). У шалйорїї (Chaleuria cirrosa) з середнього девону Нью - Брансіка (Канада) одні спорангії містили або переважно великі спори, або переважно малі, або суміш тих та інших. У пізньому девоні з`являються рослини з іще більш ясно вираженою різноспоровістю. В області вегетативної сфери це було виникнення камбію і поява деревних форм. Вторинна ксилема, що добре збереглася і є доказом камбіальної діяльності, також відома вже з середини девону (ейфельський вік). Дещо пізніше виникають відомі нам деревні форми. Одним з перших був аневрофіт германський( Aneurophyton germanicum), що досягав більше ніж 10 м висоти. Під кінець середнього девону з`являється друга деревна рослина - знаменитий археоптерис(Рис.1.) (Archaeopteris latifolia) - крупне дерево, вірогідно, висота його сягала більше ніж 30 м, з кроною гілок, що несуть спірально розташоване листя.

Таким чином з`явилися необхідні передумови для виникнення голонасінних. Ця найважливіша для рослинного світу подія відбулася вже в девонському періоді. Кращим доказом була знахідка в 1968 р. Дж. Петтитом і Ч. Беком у верхньодевонських відкладеннях Північної Америки насіння, яке добре збереглося, що назвали археоспермою (Archaeosperma). Це найдревніше відоме науці насіння, що належало рослині, яка існувала більш ніж 370 млн. років тому, було ще дуже примітивним (з інтегументом, що переходив у вільні «щупальця», які відповідали вільним кінцям спорангіїв).

Із фактів знайдення голонасінних у верхньому девоні випливає, що предків голонасінних слід шукати серед палеозойських рослин, вік яких не молодше пізнього девону. Тим самим з числа можливих предків голонасінних випадають майже всі типові папороті, від яких нерідко намагалися вивести голонасінні. У якості їх можливих предків залишається розглядати лише найдревніших представників відділу папоротеподібних. Саме серед них вчені знаходять різноспорові деревовидні форми з вторинною деревиною, які могли дати початок голонасінним.

Нерідко висловлюється припущення, що голонасінні могли виникнути від одного з найбільш високо організованих девонських папоротеподібних, а саме від роду археоптерис або найближчих до нього форм. Однак, у археоптериса вже наявна серцевина, вторинна ксилема у нього розвинена і товста, а трахеїди точкові(з круглими облямованими порами). По рівню організації своїх вегетативних органів археоптерис мало відрізняється не тільки від деяких пермокарбонових хвойних, але навіть від деяких сучасних форм. Можна було б легко уявити собі археоптерис у якості вихідної форми, якби серед голонасінних не було сімейств з більш примітивною організацією. Звісно, можна було б припустити, що хвойні і споріднені їм групи мають самостійне походження, і тоді їх походження від рослин типу археоптериса не викликало б сумнівів. Але все говорить про те, що голонасінні представляють собою єдину групу і мають спільне походження. Доказом цього є не тільки будова такого складного органа, як сім`язачаток, але також будова вегетативних органів. Так, за думкою Ч.Бека (1970), будова стели сім`яної папороті лігіноптеріса (Lyginopteris oldhamia) у всіх основних рисах, включно явну відсутність листових лакун, ідентична із будовою стели хвойних. Але, якщо голонасінні дійсно мали спільне походження, то вони могли виникнути лише від предка з протостеличною організацією стели(як у деяких древніх сім`яних папоротей), із слабко розвиненою вторинною ксилемою і з драбинчастими трахеїдами(збереглися навіть у деяких нині живучих голонасінних). Ні археоптерис, ні аневрофіт з їх точковими трахеїдами не могли бути такою предковою формою. Скоріше всього це були якісь більш древні і примітивні протостеличні, але у той же час різноспорові папоротеподібні з драбинчастими трахеїдами у вторинній ксилемі.[5]

Сучасних представників нараховується приблизно 900 видів. Вони об`єднаються в 70 родів, 12 сімейств, 10 порядків і 4 класи. Поширені представники голонасінних по всій земній кулі. У помірних широтах північної півкулі вони утворюють хвойні ліси, що називають тайгою. [10]

На Україні виявлено 20 видів голонасінних.

Сьогодні виділяють 4 класи:

· Саговникові

· Гінкгові

· Гнетові

· Хвойні

Сучасне систематичне положення:

Імперія: Клітинні

Надцарство: Eucariota

Царство: Plantae

Підцарство: Cormorhyta

Відділ: Pinophyta

Клас: Coniferopsida

Порядок: Coniferales

Родина: Pinaceae

Рід: Pinus

Вид: Pinus silvestris

Делись добром ;)