Денітрифікація, нітрифікація, фіксація молекулярного азоту.
Нітрифікація. Процес послідовного окислення аміаку до азотистої та азотної кислот називається нітрифікацією, а збудників процесу - нітріфікуючими бактеріями. Сутність цього процесу була розкрита та вивчена С. Н. Виноградським, який установив, що процес нітрифікації відбувається у дві фази, кожна із яких спричинена діяльністю аеробних бактерій. Збудники першої фази - нітрозні бактерії - окислюють аміак до солей азотної кислоти (нітритів). Збудники другої фази - нітратні бактерії - окислюють солі азотистої кислоти в солі азотної кислоти (нітрати). Нітрифікуючі бактерії відносять до хемоавтотрофів. Вони живуть у грунті, природних водоймах, збагачуючи їх нітратами - кращим джерелом азотистого живлення для рослин. Денітрифікація. Процес відновлення нітратів до молекулярного азоту називається денітрифікацією, а бактерії, які його викликають - денітрифікуючими. Вони є факультативними анаеробами. В аеробних умовах у процесі їх дихання кінцевим акцептором водню є кисень, в анаеробних - нітрати (іноді нітрити), які і відновлюються до молекулярного азоту. Багато мікроорганізмів відновлюють нітрати тільки до нітритів. Денітрифікуючі бактерії живуть у грунті, природних водах. Діяльність денітрифікуючих бактерій в грунті негативна, особливо при анаеробних умовах, тому, що азот нітратів, засвоюваний рослинами, переходить у незасвоюваний вільний азот. Фіксація молекулярного азоту. Деякі бактерії здатні фіксувати вільний атмосферний азот, переводити його в зв'язаний стан. Вони відновлюють азот до аміаку, частина його використовується самими мікроорганізмами, а частина виділяється в навколишнє середовище. Одні азотфіксуючі бактерії живуть вільно в грунті та воді, інші - у симбіозі із бобовими рослинами. Необхідну для фіксації азоту енергію вони отримують в процесі окислення безазотистих органічних сполук. Серед вільно існуючих азотфіксуючих бактерій найбільшого значення набувають наступні: аеробні бактерії роду азотобактер (Аzotobacter) - злегка приплюснуті коки, часто об'єднані попарно, мають слизову капсулу; анаеробні бактерії Clostridium pasteurianum - рухливі спороутворюючі палички, здатні зброджувати вуглеводи за типом маслянокислого бродіння. У результаті діяльності азотфіксуючих бактерій грунт збагачується доступною для рослин формою азотистого харчування. У практиці сільського господарства в якості бактеріального добрива використовують препарати азотфіксуючих бактерій - азотобактерин (із культур азотобактера) та нітрагін (із культур бульбочкових бактерій).
-
Що таке патогенні мікроорганізми, патогенність та вірулентність?
Патогенні м.о. –паразити.Вірулентність-ступінь прояву патогенності. Патогенні м.о. здатні виробляти р-ни, які наз. Токсинами(ЕКЗО,ендо токсини). Екзотоксини:вибірковість дії (ушкодж. певні органи), низкі стійкість до високих температур. Р-ни білкової природи, виділ. у зовн. середоВщ. Ендотоксини: виділяються у зовн. середовище після смерті клітин мають складну хім. структуру , полісахариди, ліпопротеїди, вибірковість виражена слабо, термостійкість.
31. Обмін речовин дріжджів.
Дрі́жджі — позатаксономічна група одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову у зв'язку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих на органічні речовини субстратах.
32. Хімічний склад клітин мікроорганізмів.
Переважаючими хімічними елементами у мікробній клітині є органогени - азот, вуглець, водень та кисень - найважливіші елементи, що складають основу органічних речовин (90-97% сухого залишку). Азот складає 8-15% сухого залишку, вуглець - 40-45%, кисень - 30%, водень - 6-8%. Вміст мінеральних елементів (їх називають зольними) у мікробній клітині незначний - 3-10% сухого залишку, проте вони відіграють суттєву роль у житті клітини. До числа найважливіших мінеральних елементів відносять фосфор, сірку, калій, натрій, залізо, різні мікроелементи (кобальт, цинк, нікель, марганець). Співвідношення у клітині окремих хімічних речовин може помітно коливатися в залежності від виду мікроорганізму та умов його росту. Вода. Вміст води у цитоплазмі мікроорганізмів коливається від 75 до 85% їх маси.
- Основні фази розвитку мікроорганізмів.
- Фізико-хімічні фактори впливу на життєдіяльність м.О.: вологість середовища, концентрація розчинених речовин у середовищі.
- Фізичні фактори впливу на життєдіяльність м.О.: температура середовища, променева енергія, радіоактивне випромінювання, ультразвук.
- Хімічні фактори впливу на життєдіяльність м.О.: рН середовища, хімічні речовини.
- Біологічні фактори впливу на життєдіяльність м.О.
- Перетворення безазотистих органічних речовин: типи бродіння (аеробне і анаеробне).
- Окислення клітковини і пектинових речовин.
- Перетворення азотвмісних речовин.
- Денітрифікація, нітрифікація, фіксація молекулярного азоту.
- 33. Загальна характеристика ферментів мікроорганізмів. Класи ферментів.