Цілі, політика та практика освіти для сталого розвитку

При цьому становлення освіти для сталого розвитку спирається на міжнародні угоди у галузі освіти, в першу чергу, на Дакарські рамки дій (1999) [5], Софійську декларацію про освіту для дорослих (2002) [5], Міжнародну програму роботи в галузі освіти, інформування громадськості і підготовки кадрів, КУР ООН (1996) [5] та інші документи, в яких наголошується на проблемі необхідності змін у базових основах сучасної освіти. Основні тенденції трансформації існуючої парадигми у плані змін цілей політики та практики у галузі освіти представлені у таблиці 2 ( за [9]).

Ця трансформація цілей, політики та практики потребує необхідних змін у багатьох змістовних та методичних принципах освіти (див. табл. 3 [9]), які повинні бути враховані при становленні освіти для сталого розвитку.

Таблиця 3

Зміни в навчальних планах, змісті та в процесі навчання

Знаменним у цьому плані стала остання 4-а Міжнародна конференція з екологічної освіти, яка відбулася 24-28.11.2007р. в м. Ахмадабад (Індія), в декларації якої („Освіта для життя: життя за рахунок освіти”) підкреслюється, що „екологічна освіта є підґрунтям, ключовим елементом та провідною силою ОСР” [14].

У „Порядку денному на XXI століття” [2] в розділі, присвяченому освіті для сталого розвитку, наведені головні напрями формування ОСР. В їх числі:

• розробка навчальних програм для випускників шкіл та університетів, що допоможуть їм працевлаштуватися та отримувати стабільні доходи;

• заохочення всіх секторів суспільства, включаючи промисловість, університети, урядові, державні установи та неурядові громадські організації до підготовки фахівців у галузі раціонального використання ресурсів навколишнього середовища;

• забезпечення місцевих громад підготовленими технічними спеціалістами з числа місцевих мешканців для вирішення завдань, які стоять перед ними, та передусім проблем охорони навколишнього середовища;

• співпраця із засобами масової інформації, театральними групами, представниками розважальної та рекламної індустрії для заохочення до активної участі населення в обговоренні проблем навколишнього середовища;

• використання в системі освіти та підготовки фахівців досвіду розуміння проблем сталого розвитку корінними народами країни.

Таким чином, впровадження освіти для сталого розвитку тісно пов'язане з процесами, які відбуваються у системі освіти в цілому. Україна не стоїть осторонь цих процесів – достатньо пригадати такі програмні документи останнього десятиріччя, як:

- Закони України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” та ін.;

- Національна Доктрина розвитку освіти у XXI столітті, Концепція гуманітарної освіти в Україні, Концепція позашкільної освіти та виховання;

- Концепція екологічної світи в Україні [12];

- Державна програма „Вчитель”.

Через історичні обставини (згадаємо хоча б аварію на Чорнобильській АЕС) Україна впродовж багатьох років (понад 20) приділяє значну увагу досягненню цілей, сформульованих у Стратегії ОСР, та має певні напрацювання та досягнення. Так, в Україні в рамках становлення екологічної освіти та виховання була сформульована мета розбудови освіти (в т.ч. ОСР) як виховання незалежно та критично мислячих, духовно розвинутих, соціально активних громадян, які в своїй соціальній, політичній та економічній діяльності керуються принципами екологічної етики і культури, які прагнуть оволодіти знаннями про довкілля, які виявляють турботу про його стан, які особисто або у співпраці сприяють вирішенню існуючих та попередженню нових економічних, екологічних та соціальних проблем.

При цьому, до принципів ОСР, яка будується в Україні, можна віднести:

• пріоритетність ОСР як системоутворюючого фактора системи освіти в цілому (тобто принцип „пронизування” всіх ланок та форм освіти);

• міждисциплінарний та комплексний підхід при визначенні цілей сталого розвитку у навчальних планах та програмах;

• безперервність ОСР;

• загальність та доступність ОСР;

• пріоритетна роль університетів у формулюванні та забезпеченні реалізації цілей Стратегії ОСР.

Розбудова змісту та методів ОСР в Україні повинна базуватися на:

• принципі сталості розвитку у всіх його проявах в економічній, соціальній та інших сферах діяльності (використання природних ресурсів без зниження біорізноманіття та підриву регенеративних здатностей природи як у локальному, так і в глобальному масштабах);

• принцип упередження, обережності (відсутність достовірних знань про наслідки дій стосовно навколишнього природного середовища повинна враховуватися на всіх рівнях планування та недопущення дій, які ведуть до деградації навколишнього середовища).

В Україні поширюється розуміння того, що розбудова ОСР повинна вести до становлення нового складу мислення, при якому всі соціально-економічні та соціально-екологічні процеси та явища повинні розглядатися з урахуванням принципів сталості та обережності. Оцінка дійсності під таким кутом зору повинна знаходити відображення у вчинках, соціальних стратегіях та проектах їх реалізації.