logo search
ekologia_suspilistvo_3

С.А. Лихачев, є.Г. Патлатюк, і.В. Поліщук

Державна екологічна інспекція з охорони

довкілля Північно-Західного регіону

Чорного моря

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗОНІ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ З ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ ЧОРНОГО МОРЯ

Азово-Чорноморський регіон (прибережна смуга і шельфова зона) відіграє важливу роль в економіці й політиці України нині і відіграватиме у перпективі. Широкий розвиток туризму і рекреації на узбережжі, розширення курортно-санітарних зон, розвиток видобування підводних корисних копалин (нафта, газ, газогідрати насамперед), заплановані на найближче майбутнє, дадуть очікувані багатомільярдні прибутки державі й приватному сектору, але, з іншого боку, неминуче спричинять значне зростання загального антропогенного навантаження на водні екосистеми і прибережні ландшафти. Зростуть кількість і рівні екологічних ризиків у регіоні, зменшиться ступінь екологічної безпеки для людей, погіршаться умови для водних екосистем, тому потрібна термінова оцінка сучасного стану як найперспективніших щодо розвитку у майбутньому акваторій, так і акваторій, які нині мають найнебезпечніші екологічні умови, щоб уберегти їхні екосистеми від повної деградації. Вкрай необхідно зібрати всю екологічну інформацію на базі екологічної паспортизації найголовніших об’єктів узбережжя і прибережної водної смуги для розроблення програм ефективної екологічної політики в регіоні. Особливість цієї політики, рівень екологічної безпеки в регіоні мають не тільки важливе національне, а й велике міжнародне значення. Це пояснюється тим, що близько третини континентальної Європи знаходиться в Азово- Чорноморському басейні, який нині став одним з найбільш екологічно неблагополучних у світі.

У задовільному екологічному стані Чорного та Азовського морів зацікавлені всі шість країн, береги яких омивають води цих морів (Україна, Росія, Туреччина, Румунія, Болгарія, Грузія). Ці країни не тільки основні забруднювачі морів, а й головні споживачі всіх благ, які дають їм моря, тому саме вони відповідають за збереження екосистеми морів. У 1996 році в Стамбулі міністри охорони навколишнього природного середовища усіх причорноморських країн підписали Стратегічний план дій щодо відновлення та охорони Чорного моря, документ, на базі якого чорноморські країни розробили та реалізують свої національні програми, спрямовані на запобігання забрудненню моря , охорону його екосистеми.

У збереженні екосистем морів зацікавлені також і країни Європи, пов’язані з морями своїми річковими системами. Питанням Чорного та Азовського морів, відродженню їхніх екосистем в останні 15 років велику увагу приділяє низка міжнародних організацій, серед яких ЄС і ООН, оцінці екологічного стану Чорного моря присвячено багато міжнародних програм і проектів (програма ГЕФ, програма ТАСІS та ін., 1993-2003), за допомогою яких здійснювали екологічний моніторинг акваторії, вивчали стан біорізноманіття, можливості поліпшення інтегрального управління береговою зоною, створення Чорноморського екологічного фонду та ін.

У 1996-2003 рр. вирішенню екологічних проблем Чорного моря багато уваги приділяли вчені України (НАНУ, Мінекології України, МНС України та ін.), а також уряд держави. У 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України була затверджена Концепція охорони і відродження навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів, а 2001 р. був ухвалений Закон України “Про затвердження загальнодержавної програми охорони і відтворення навколишнього середовища Азовського і Чорного морів (2001-2010)“. Однак згадані національні і міжнародні програми та проекти через вітсутність чіткої координації, жорсткого контролю і недостатнє фінансування були реалізовані лише частково. Загрозливий ріст деградаційних процесів у регіоні триває, катастрофічно зміншуються біологічні запаси моря, зростає обсяг забруднень, рівень екологічної небезпеки [1].

У вирішенні завдань охорони та відтворення екосистеми Чорного моря важлива роль належить Державній екологічній інспекції з охорони Чорного моря, від ефективної діяльності якої у значній мірі залежить ступінь антропогенного навантаження на море, чистота його вод, багатство рибних ресурсів, привабливість морського узбережжя для мільйонів вітчизняних та іноземних туристів.

Протягом останніх років при проведенні досліджень, пов’язаних із вивченням стану Чорного моря, виявлено, що на якість морського середовища в значній мірі впливають забруднення, які надходять до акваторії внутрішніх морських вод з об’єктів, розташованих в прибережній смузі. Таких джерел багато, але найбільша частина від загального об’єму забруднення припадає на долю виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, стічні води яких приносять великі об’сяги забруднюючих речовин у внутрішні морські води України. Значний процент загального забруднення – зворотні води з промислових, сільськогосподарських та інших підприємств.

Аварії на застарілих каналізаційних мережах та каналізаційних насосних станціях (КНС) створюють додаткові джерела забруднення; з метою запобігання підтопленню території здійснюється вимушене санкціоноване скидання неочищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти у будь-який період року. Основним фактором формування антропогенного забруднення морського середовища є скидання зворотних вод, тому Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря як об’єкт державного моніторингу стану морських вод проводить постійний моніторинг об’ємів скидання, його якості, а також вмісту забруднюючих речовин, що скидаються у поверхневі морські води.

За результатами статистичної звітності 2 ТП-Водгосп встановлено, що об’єми стічних вод, які було скинуто у Чорне море в Одеському регіоні, складають 137,7 млн м3. Так, наприклад, станція біологічної очистки “Південна” (філія «Інфоксводоканал») за 2007 рік в акваторію Чорного моря скинула 46956 тис. м3 стічних вод, які містили 692 тони завислих речовин та 444 тони БСК5. Станція біологічної очистки “Північна” скинула за 2007 рік в акваторію Чорного моря 77008 тис. м3 нормативно очищених вод, які містили 930 тон БСК5 та 954 тонни завислих речовин.Іллічівський морський торговельний порт за 2007 рік скинув в акваторію Чорного моря 5075 тис. м3 нормативно очищених вод з вмістом 45 тон БСК5 та 35 тон завислих речовин. ВАТ “Одеський припортовий завод” за 2007 рік скинув в акваторію Чорного моря 4676 тис. м3 нормативно очищених стічних вод, які містили 5,2 тони БСК5 та 16,2 тони завислих речовин. Іллічівський морський рибний порт за 2007 рік скинув в акваторію Сухого лиману 3980 тис. м3 нормативно очищених стічних вод з вмістом 0,7 тонни БСК5 та 3,98 тонни завислих речовин.

Впродовж звітного року Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря постійно перевіряла природоохоронну діяльність об'єктів, які здійснюють скидання у Чорне море. При цьому ретельно перевірявся стан очисних споруд, рівень відомчого лабораторного контролю на цих об'єктах. Проводився державний контроль об' ємів скидань, їх якості та рівня впливу зворотних вод на стан морського середовища в районах їх випусків на території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей. Слід відзначити, що ряд очисних споруд у підконтрольній зоні Інспекції потребують усунення значних недоліків у технології очищення стічних вод. На багатьох станціях очистки ефективність очищення стічних вод не відповідає узгодженим нормам гранично- допустимого скидання (тимчасово узгодженого скидання) забруднюючих речовин. При забрудненні морського середовища стічними водами з перевищенням нормативів ГДС та внаслідок аварій пред’являються претензії та накладаються штрафи за порушення природоохоронного законодавства.