38.Культура Запорізької Січі та її самобутні риси

Високорозвинута самобутня культура Січі домінувала тут у XVI —XVIII ст. і мала величезний вплив на національну самосвідомість українського народу.

Культура Запорозької Січі формувалась у руслі українських генетичних джерел. В її основі містилися глибокі традиції українського народу. Водночас історичні особливості життя Січі позначилися і на її духовній культурі. Запорозька Січ формувалась із втікачів від кріпацтва, національних та релігійних переслідувань не лише з різних регіонів України, а й з усієї Російської імперії, а також з інших країн. Кожен, хто приходив на Січ, вносив у культурне середовище щось своє, певні риси, особливості культури і мистецтва свого народу. Внаслідок переплетення цих індивідуальних культур сформувалась оригінальна, яскрава, різнобарвна самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток культури всієї України.

Козацька культура — унікальне і неповторне явище. її феномен має барокове забарвлення. "Химерний" стиль був породжений непростими, бурхливими соціально-історичними обставинами. Визвольна війна середини XVII ст., постійні військові походи, перебування на межі життя і смерті породили в козацькому середовищі типово бароковий світогляд. Його особливістю було сприйняття світу, людського життя як швидкоплинного і скоро-минущого явища своєрідної гри, сповненої ілюзій, химер і вигадок.

Запорожці були професійними воїнами й одним із головних завдань вважали оборону церкви та віри. Звідси — засвоєння чернечих звичаїв, традицій. Культ побратимства, товаришування у свідомості козака був нерозривно пов'язаний із християнською ідеєю самопожертви заради ближнього. Релігійність і духовність були надзвичайно вагомими критеріями відбору в козацьке середовище, своєрідною візитівкою, самоідентифікацією козака як православного християнина й українця. Козаки за власний кошт утримували лікарні, шпиталі, різні інституції при монастирях, а також цілі церковні парафії, робили значні матеріальні внески у храми.

Запорозький уряд на чолі з кошовим отаманом постійно виявляв піклування про створення розгалуженої системи освіти. Загалом у системі шкільництва на Запоріжжі можемо виділити три типи шкіл: січові, монастирські та церковно-парафіяльні. Школи Запорозької Січі продовжували традиції братських шкіл. Навчання в них обов'язково поєднувалося з вихованням. Феномен духовності козацької педагогіки — у поєднанні духовно-інтелектуального та фізичного ідеалу, вірі у вищість справедливості, мужності та мудрості. Діяльність козацьких шкіл становить важливий етап в історії освіти в Україні.

В багатогранному та змістовному художньому житті Запорозької Січі чільне місце належало музиці, співу і танцям. Високого рівня досягла військова музика. Вагоме значення мали духові й ударні інструменти, хорове мистецтво. Думи і народні пісні набули активнодійового характеру завдяки "кобзарям", які часто не лише виконували, а й творили музику. Кобзарство — це своєрідне явище української народної культури, визначне мистецьке досягнення запорозького козацтва. Кобзарям належить славне місце в історії духовної культури українського народу.

Отже, культура козацької держави була багатогранною і самобутньою. З плином часу вона увійшла як складова частина в духовне життя сучасної української нації. Художні вподобання, демократичні настрої козацького середовища визначили колорит козацького розвитку української духовної культури. Козацтво акумулювало величезний духовний досвід XVII —XVIII ст., відтак залишивши в культурній свідомості нашого народу найглибший слід.

Пит 39. Музична культура і театральне мистецтво України доби Ренесансу У 14 – 1-й пол. 17 ст. вагомих здобутків досягли музика і театр. Музичну культуру постійно збагачувала усна народна творчість. Поряд з календарними піснями розвиваються сімейно-обрядові та побутові жанри пісень. У роки боротьби проти поневолювачів виникають історичні пісні, що прославляють героїв(пісня про Байду). Поширювалось мистецтво скоморохів, що пов’язувалось з інструментальною музикою. Популярними стали танцювальні жанри музики, виконувалися танці гопак і гопачок. Чільне місце посідали історичні пісні та думи, які виконувались кобзарями, що оспівували історичне минуле. Музичну освіту поширювали братські школи, в цей час виник партесний спів(багатоголосний), церковна інструментальна музика. Розвиток інструментальної музики привів до появи цехів, що діяли у Львові, Кам’янець-Подільському, на Волині і сприяли виникненню самобутніх ансамблів укр. нац. Інструментів. Наприкінці 16ст. Розширилась сфера театрального мистецтва. Витоки укр. театру беруть початок від народних ігор Київської Русі,де використовувались фольклорні твори. З 1573р. виникає ляльковий театр. Розвиток театру пов’язаний з виступами скоморохів – народних співаків, музикантів, акробатів і т.д. Вони поділялися на осілих і мандрівних. Сцени розігрували під відкритим небом. Виник шкільний театр, репертуар якого складався з містерій різдвяної та великодньої тематики. Започатковано побутову драму. Духовна культура Ренесансу була доступною для народу, що сприяло прогресу і укр. культури і к-ри світової вцілому.