Структура антропогеоценоза

Отже, основні структурні компоненти антропогеоценоза - господарський колектив, його виробнича діяльність, експлуатована територія. Однак кожний із цих компонентів утворить ієрархічну структуру, що складається з ряду супідрядних одиниць, що грають певну роль у загальній структурі й функціонуванні антропогеоценоза як цілого. До розгляду їх ми й переходимо.

Господарський колектив. Кожному господарському колективу властива та або інша чисельність. У хліборобів вона у звязку з високою продуктивністю вище, ніж у скотарські й особливо мисливських суспільствах. У системі антропогеоценоза значну роль грають два показники: чисельність усього господарського колективу, тобто людей, що споживають продукти праці, і чисельність дорослого населення, що безпосередньо беруть участь у трудових процесах. Представники старшого покоління є носіями трудового досвіду, але самі, як правило, значної участі в трудових процесах не приймають. Оптимальне співвідношення представників різних віків при характерній для даного випадку тривалості життя служить показником сприятливої демографічної ситуації в господарському колективі, що сприяє його процвітанню.

Численні спостереження над людськими популяціями показали, що вони не різняться помітним образом у харчових потребах, які були б генетично детерміновані. Інакше кажучи, розходження в харчовому режимі між населенням, скажемо, тропіків і арктичної зони, величезні й по складу їжі й по її калорійності, можуть бути практично майже цілком (якась частина місцевої своєрідності завжди залишається на частку традиції) пояснені за рахунок різних потреб в умовах різного середовища.

Таким чином, сумарний ефект харчових потреб даного господарського колективу при порівнянні його з господарськими колективами, що живуть у тих же умовах, практично цілком визначається його чисельністю й демографічною структурою (існування вікових розходжень у харчових потребах безперечно), і, отже, зводиться до двох факторів, про які тільки що говорилося, - його загальній чисельності й чисельності працездатних членів колективу; біологічна природа окремого індивідуума за інших рівних умов не робить впливу на діяльність господарського колективу в цілому.

Виробнича діяльність. Антропогеоценози одного господарсько-культурного типу перебувають на одному або на досить близьких рівнях розвитку продуктивних сил. У цих умовах роль виробничої діяльності в кожному конкретному антропогеоценозі визначається найбільше сформованою системою виробничих відносин. У виробничій діяльності можуть бути виділені два структурних компоненти:

1) сума трудових навичок і традицій, тобто закріпленого в даному колективі досвіду попередніх поколінь;

2) продуктивність праці, у значній мірі також залежна від традиції колективу, але частково й від індивідуальних особливостей колективу індивідуумів. Останнє особливо справедливо для ранніх, порівняно слабко диференційованих форм трудової діяльності. До різниці в інтенсивності винаходу нових виробничих операцій і в продуктивності праці й можна звести, як мені здається, ті на перший погляд історично нелегко зясовні ситуації, коли той або інший господарський колектив в умовах докласового суспільства часто випереджає інші у своєму розвитку й починає відігравати домінуючу роль.

Експлуатована територія немислима поза звязком з конкретними фізико-географічними умовами. Це й мікрорельєф, і характер ґрунту, сполучення тепла й вологи, природна рослинність і можливість її використання в їжу, фауна (остання особливо важлива при мисливському господарстві). При землеробстві й скотарстві природні біогеоценози руйнуються, але частина їх залишається, і в них відбивається специфічне саме для даного місця сполучення перерахованих умов. Всі фізико-географічні компоненти при детальному аналізі структури антропогеоценоза можуть бути підрозділені на тридцятимільйонні їх більше приватні фактори: наприклад, локальна недостатність якихось мікроелементів у ґрунтах або, навпаки, їхній надлишок не менш важливі, чим її родючість. Однак при загальному розгляді структури антропогеоценоза в такій детальній диференціації фізико-географічних умов немає необхідності.

Нормальна життєдіяльність будь-якої системи забезпечується функціональними звязками: тільки останні й надають системі динаміку. Виробнича діяльність, строго говорячи, являє собою найбільш загальний приклад функціонального звязку в антропогеоценозе, що здійснює передачу результатів трудових операцій і енергії від господарського колективу до середовища й навпаки.

Що одержує колектив від експлуатованої території? У першу чергу їжу. Склад, зміни складу по сезонах, кількість їжі, характерні саме для даного антропогеоценоза, можна позначити як харчовий ланцюг. Очевидно, харчовий ланцюг є один з функціональних звязків й господарського колективу. Вона залежить від чисельності колективу, продуктивності праці, інтенсивності господарства й географічних характеристик середовища, а також в окремих випадках і від стану інших харчових ланцюгів у границях даного господарсько-культурного типу.

Друга лінія звязку господарського колективу й середовища здійснюється через одержання їм матеріалів для будівель, одягу, сировини для виготовлення знарядь праці й зброї. В останньому випадку можна говорити про обмінні контакти з іншими антропогеоценозами як свого, так і інших господарсько-культурних типів, тому що природне середовище антропогеоценоза далеко не завжди постачає господарський колектив всією необхідною йому сировиною.

Обмінні контакти існують із досить ранніх епох. Загальновідомо, наприклад, широке поширення виробів з янтарю не тільки естетичного, але й утилітарного призначення в неолітичних памятниках Європи, тоді як природні місцезнаходження янтарю розташовані в Прибалтиці. Те ж можна говорити й про мідні й залізні руди для більше пізнього періоду.

Всю сукупність виробництва сировини, що витягається в процесі, корисного для людини, можна позначити як виробничо-господарський ланцюг усередині даного антропогеоценоза.

Вище згадувалося про значення відкриттів і винаходів усередині господарського колективу для розвитку його виробничої діяльності. Відому роль у цьому випадку грає й передача трудового досвіду (ще один функціональний звязок) від одного колективу до іншому, найчастіше у формі торговельних і інших соціальних контактів. Самостійні технічні досягнення або запозичені в сукупності складуть суму знань, якоюсь мірою неповторних, що відрізняють даний господарський колектив від всіх інших. Цю суму знань можна назвати інформаційним полем господарського колективу. Експлуатована територія не впливає на виробничу діяльність прямо - облік її специфіки перетворить інформаційне поле господарського колективу й уже через нього у виробничий процес вносяться відповідні зміни.