Інформаційний словник з теми “тканини”
Основні групи тканин.
І Твірні (меристеми): 1) верхівкові (апікальні) або зародкові первинні; 2) бічні (латеральні): а) прокамбій, перицикл - первинні; б) камбій, фелоген або корковий камбій — вторинні; 3) вставні (інтеркалярні) — первинні; 4) раневі (травматичні) — вторинні.
II. Асиміляційні (хлоренхіма) — палісадна (стовпчаста), губчаста, складчаста.
III. Запасаючі тканини (переважно паренхіма пагона, кореня, плодів та насіння).
IV. Аеренхіма (провітрювальні): 1) пневматоди (на повітряних коренях; 2) продихи (на листках, молодих пагонах, плодах); 3) сочевички (на стеблах, на коренях).
V. Всисні тканини: 1) різодерма (епіблема) — на корені; 2) веламен (на повітряних коренях); 3) всисний шар щитка насіння злаків; 4) гаусторії (у рослин-паразитів,); 5) гідропоти (група клітин на листках водяних рослин).
VI. Покривні тканини: 1) епідерма (вкриває пагони і репродуктивні органи) — первинна; 2) перидерма і корок (пробка) або фелема, фелоген або корковий камбій (пробковий камбій), фелодерма — вторинна; 3) кірка або ритідом (складається з численних прошарків корка та відмерлих ділянок кори) — третинна.
VII. Тканини, які регулюють проходження речовин: 1) ендодерма (внутрішній шар первинної кори кореня, іноді крохмалоносна піхва стебла); 2) екзодерма (зовнішній шар клітин первинної кори кореня і стебла).
VIII. Видільні тканини: 1) зовнішньої секреції: а) залозисті волоски (трихоми) та вирости (емергенці або шипи); б) нектарники (на квітколожі, в основі тичинкових ниток, на пелюстках, чашолистках); в) гідатоди (на листках ); г) травні залози комахоїдних рослин (ловильний апарат); 2) внутрішньої секреції: а) видільні клітини (ефірні олії, смоли, кристалічні сполуки та інші); б) багатоклітинні вмістища секретів (схизогенні, лізигенні); в) смоляні ходи (канали); г) молочні судини (членисті, нечленисті).
IX. Механічні тканини (опорні, арматурні, скелетні):1) коленхіма (кутова, пластинкова, пухка); 2) склеренхіма:а) волокна (луб'яні, деревні або лібріформ); б) склереїди (кам'янисті клітини); в) ідіобласти (поодинокі склереїди).
X. Провідні тканини: 1) ксилема (судини, трахеїди), первинна (прото- і метаксилема) та вторинна, складова частина деревини; 2) флоема (ситовидні трубки з клітинами-супутниками), первинна (прото- і метафлоема) та вторинна складова частина лубу.
Провідні пучки (комплекс провідних, механічних, основних тканин): відкритий колатеральний (судинно-волокнистий провідний пучок (переважно у дводольних рослин), закритий колатеральний судинно-волокнисті провідний пучок (у однодольних рослин), відкритий біколатеральний судинно-волокнистий провідний пучок (гарбуз), концентричні: амфівазальний і амфікрібральний провідний пучок (у кореневищах конвалії, папороті).
Анатомія кореня. Функції коренів звичайно однакові в усіх рослин. У більшості вищих рослин корені становлять їх підземну частину. Вони закріплюють рослину в грунті, поглинають воду і розчинені в ній мінеральні речовини; у коренях накопичуються поживні речовини, по них пересуваються вода і розчини мінеральних солей до стебла, листків, квіток і плодів. Крім того, корені виконують деякі інші функції.
Види коренів розрізняють за походженням. Залежно від походження вони бувають: головними, що утворюються внаслідок росту і розвитку зародкового корінця; бічними, які утворюються на головному корені внаслідок дії перициклу або клітин основної паренхіми, що набули меристематичної дії; придатковими, які формуються на стеблові або на листках внаслідок дії камбію або основної паренхіми, що набула меристематичної активності.
Зони коренів. Вони розміщені уздовж кореня, мають різну будову і виконують неоднакові функції. Звичайно в корені розрізняють такі чотири зони: зону поділу клітин; зону росту; зону всисання (всмоктування, поглинання); зону укріплення.
Особливість первинної анатомічної будови кореня полягає в тому, що корінь ділиться на дві чітко відмежовані частини: корову і центральний (осьовий) циліндр. Корінь вкритий одношаровою всисною тканиною — епіблемою.
Вторинна анатомічна будова кореня. У голонасінних і покритонасінних двосім'ядольних у зоні закріплення корінь змінює будову з первинної анатомічної на вторинну, що зумовлено утворенням вторинних твірних тканин камбію і коркового камбію — фелогену. Камбій утворюється з перициклу і клітин основної паренхіми, що знаходяться між флоемою і ксилемою; він розміщується зовні від ксилеми і напрямлений всередину від флоеми. Камбій формує багатопроменеву зірку, яка поступово вирівнюється в камбіальне кільце. Внаслідок діяльності камбію зовні виникає вторинна флоема, а всередині - вторинна ксилема, які, об'єднуючись, утворюють відкриті колатеральні судинно-волокнисті пучки.
Анатомія стебла. Стебло — це надземний орган рослин, на ньому утворюються листки, квітки та плоди. Разом з листками і бруньками стебло утворює пагін. Анатомічна будова стебла зумовлена його функціями, належністю до певних життєвих форм і систематичних таксонів.
Розвиток і функції стебла залежать від виконуваних функцій і умов вирощування. За еволюційним розвитком воно старше від кореня, тобто з'явилося раніше від нього. Стебло утворюється в процесі розвитку зародкового стебельця і виконує дві найголовніші функції — провідну і опорну. Речовини, які синтезуються в листках, пересуваються по флоемі до місць їх споживання (стебел і листків, що формуються, коренів, квіток, плодів, насіння), а в деяких випадках накопичуються в окремих частинах стебла (серцевині саговників, стеблах кольрабі, бульбах картоплі та ін.), утворюючи низхідний тік. По ксилемі стебла відбувається висхідний тік; він несе воду і розчини мінеральних речовин від коренів до всіх надземних частин рослини. Цим зумовлена необхідність розвитку провідних тканин. Стебло тримає листки, квітки, суцвіття та плоди, що потребує розвитку в ньому механічних тканин. Стебло може виконувати функцію органа асиміляції (аспарагус, рускус, кактуси) і органа вегетативного розмноження.
Стебла односім'ядольних рослин мають лише первинну будову. Їх особливість полягає в тому, що в стеблах немає камбію. Тому стебла односім'ядольних рослин не можуть значно потовщуватись, їх потовщення зумовлюється поділом клітин основної паренхіми, і лише в деяких дерев'янистих видів (драцена) утворюється так зване кільце потовщення, внаслідок діяльності якого формуються нові гістологічні елементи, що спричиняє потовщення стебла.
Судинно-волокнисті пучки належать до закритого типу і розташовані серед клітин основної паренхіми без усякого порядку. Таке розміщення пучків залежить від характеру проходження листкових слідів, тобто тих судинно-волокнистих пучків, які проходять із листків у стебла.' У односім'ядольних рослин листкові сліди проходять самостійно, не зливаючись із тими, що уже є в стеблові. Упроваджуючись у стебло, вони майже горизонтально доходять до середини, потім повертаються і під гострим кутом спускаються вниз, наближаючись до його периферійної частини. Таким чином, у периферійній частині стебла пучків значно більше, ніж у центральній. Але периферійні пучки менші порівняно із центральними.
Корова частина стебла в багатьох видів односім'ядольних незначна. У деяких видів вона репрезентована склеренхімним кільцем або окремими тяжами склеренхіми, що чергуються з хлорофілоносною коровою паренхімою; у інших розвинена досить добре (тюльпан). Тканини в стеблах односім'ядольних трав'янистих рослин розміщуються в такому порядку. Під епідермою знаходиться корова частина, яка в кукурудзи майже не розвинена і репрезентована тяжами склеренхіми, що чергуються з хлорофілоносними клітинами основної паренхіми. По мірі старіння стебла склеренхімні тяжі зливаються, утворюючи склеренхімне кільце, в яке втискуються судинно-волокнисті пучки. За склеренхімним кільцем знаходиться основна паренхіма, між якою проходять судинно-волокнисті пучки закритого колатерального типу. Пучки складаються із первинної флоеми, спрямованої до периферії стебла, і первинної ксилеми, орієнтованої до його середини. До складу флоеми входять сито-видні трубки і клітини-супутниці. На поперечному розрізі стебла видні шестигранні ситовидні трубки і поряд з ними чотиригранні клітини-супутниці, заповнені протопластом. Елементи флоеми розміщені в шаховому порядку.
До складу первинної ксилеми входять дві великі судини (пористі) і дві (іноді одна або три) менші (кільчаста і спіральна), що розміщуються нижче між великими судинами. За кільчастою і спіральною судинами звичайно знаходиться досить велика повітряна порожнина, яка утворилася при руйнуванні самих перших судин. Кожний судинно-волокнистий пучок частково або повністю оточений механічною тканиною — склеренхімою. В центрі стебла міститься основна паренхіма, яка складається із досить великих округлих клітин. Серцевина, що заповнена паренхімними клітинами, називається виповненою.
Анатомічна будова стебел двосім'ядольних рослин. Відмінною особливістю будови стебел двосім'ядольних рослин є наявність у них камбію, за рахунок якого утворюються нові гістологічні елементи, що веде до потовщення і зміни будови стебел. Анатомічна будова стебел цих рослин характеризується такими основними відзнаками: покривною тканиною є перидерма, а у старіших рослин — кірка; корова частина поділяється на первинну і вторинну кору (остання входить до складу центрального циліндра). Стебло поділяється на корову частину і центральний циліндр. У стеблові відсутні судинно-волокнисті пучки, а є річні кільця вторинної ксилеми. Первинна ксилема зберігається, вона облямовує чітко виражену серцевину. Тканини в стеблі дерев'янистої рослини розміщуються в такій послідовності (на прикладі стебла липи). Стебло вкрите вторинною покривною тканиною — перидермою. Зовні, на перидермі молодих пагонів, можуть зберігатись залишки епідерми. Під перидермою знаходиться первинна кора, до складу якої входять пластинчаста коленхіма і корова паренхіма. У клітинах останньої знаходяться запасні поживні речовини і друзи. Центральний циліндр починається вторинною корою, що складається з трапецієвидних ділянок вторинної флоеми, розділених лійковидне розширеними верхівками первинних серцевинних променів. Вторинна флоема має своєрідний склад. У ній ділянки лубу (ситовидних трубок з клітинами-супутницями і луб'яною паренхімою) чергуються з луб'яними волокнами. Ділянки флоеми по радіусах перерізаються вузькими (одно- і двошаровими) вторинними серцевинними променями. Верхівки первинних серцевинних променів складаються із щільно розміщених, паренхімних, майже чотиригранних клітин з краплинами жирної олії та друзами. На межі вторинних флоеми і ксилеми знаходиться чітко виражений камбій. Внаслідок його сезонної дії вторинна ксилема утворює річні шари, до складу яких входять судини, трахеїди, лібриформ, живі види лібриформу і деревинна паренхіма. Навесні камбій утворює великі судини, а влітку й особливо восени, коли його діяльність поступово припиняється, утворюються товстостінні гістологічні елементи. Межа між весняною і осінньою деревиною добре помітна. Вона являє собою межу річного шару приросту.
Анатомія листка. Листки — це бічні вегетативні органи рослин. Зачатки майбутніх листків утворюються в конусі наростання стебла у вигляді невеликих горбиків або валиків і називаються примордіальними, або примордіями. Вони згодом розвиваються у звичайні листки і разом зі стеблом утворюють пагін.
За багатьма ознаками листки істотно відрізняються від осьових органів. На відміну від кореня і стебла, листки ростуть своєю основою. Винятком є листки папоротей, які ростуть верхівкою. Ріст листків не постійний, він швидко припиняється, і листки набувають постійних розмірів і форм. Виняток складають листки південноафриканської рослини вельвічії (Welwitsehia mirabilis), в якої листки є постійним органом з необмеженим ростом. У трав'янистих рослин листки і стебла мають приблизно однаковий життєвий цикл — 45—120 діб, у вічнозелених рослин листки функціонують 1—5 років, у листопадних — один вегетаційний період.
Розвинений листок складається з широкої плоскої частини — пластинки, звуженої — черешка і прилистків. Основними функціями листків є фотосинтез, випаровування води (транспірація) і дихання.
Основною тканиною листків є асиміляційна, в якій відбувається асиміляція органічних речовин із неорганічних (вуглекислого газу і води) під дією сонячної енергії. Асиміляційна тканина складає м'якоть листка — мезофіл. У мезофілі проходять судинно-волокнисті пучки, що формують жилки листків. По судинно-волокнистих пучках у листки поступають вода і розчини мінеральних речовин, а із листків відтікають продукти фотосинтезу. В листках може існувати лише одна жилка (елодея, мохи), кілька або багато (у вищих високоорганізованих рослин). Розподілення жилок у пластинці листка називається нервацією, або жилкуванням.
Розділ 2.
- Ботаніка як наука
- Видатні постаті української ботаніки.
- Історія ботаніки в датах
- Окремі нариси з Цитології, гістології і анатомії рослин
- Інформаційний словник з теми “Клітина”
- Інформаційний словник з теми “тканини”
- Морфологічні відомості про рослини надземні частини рослин стебло
- Брунька
- Суцвіття
- Підземні частини корінь
- Кореневище
- Вищі рослини. Відділ Мохоподібні
- Відділ Плауноподібні
- Відділ Хвощеподібні
- Відділ Папоротеподібні
- Відділ Голонасінні
- Відділ Покритонасінні
- Рослинність Чернігівської області
- Райони : 1. Ріпкінсько-Добрянський соснових лісів
- Раритетна компонента флори і рослиності Чернігівської області
- Список видів судинних рослин чернігівщини, занесених до “червоної книги україни” (1996, іі вид.)
- Лілія лісова – Lilium martagon l.
- Судинні рослини чернігівщини, що підлягають регіональній охороні
- Список регіонально рідкісних видів судинних рослин
- Рослинні угруповання, які занесені до “Зеленої книги України”
- Лісові угруповання
- 1. Синтаксон 6. Група асоціацій соснових лісів зеленомохових - Pineta hylocomiosa.
- 2. Синтаксон 32. Група асоціацій дубових лісів ліщинових - Querceta (roboris) corylosa.
- 3. Синтаксон 112. Формація сальвінії плаваючої - Salvinieta natantis.
- 4. Синтаксон 119. Формація латаття білого - Nymphaeeta albae.
- 4. Синтаксон 121. Формація глечиків жовтих - Nuphareta lutea.
- 1. Синтаксон (Синт.). Формація вільхи клейкої (ценози болотного типу) - Alneta (glutinosae) paludosa.
- 2. Синт. Формація березово-сфагнова з березою пухнастою - Betuleta pubescentis - Sphagneta.
- 3. Синт. Формація журавлиново-сфагнова - Oxycocceto (palustris)-Spagneta magelanici.
- 4. Синт. Формація березово-сфагнова з березою пухнастою - Betuleta (pubescentis) paludosa-Sphagneta mesotrophica.
- 3. Синт. Формація водяної сосонки звичайної - Hippureta vulgaris.
- Природно-заповідний фонд Чернігівської області та його роль у збереженні рослинного світу
- Список Використаної і рекомендованої літератури