Морфологічні відомості про рослини надземні частини рослин стебло

Стебло — це та частина рослини, що несе на собі листки. Стебло з розміщеними на ньому листками називається пагоном (мал. 3). Пагін росте верхівкою. Ті місця на стеблі, де прикріплюються листки, називаються вузлами, а частини стебла, які лежать між вузлами, — міжвузлями. Внутрішній кут між стеблом і листком називають листковою пазухою.

Міжвузля бувають довгі і короткі, при коротких міжвузлях листки часто зближені і розташовані пучками або розетками. Перший пагін розвивається з бруньки зародка насінин. Кінчик верхівки стебла називають конусом наростання; він складається з первинної меристематичної тканини, вкритої верхівковими листками, що утворюють бруньку. Крім верхівкового росту стебла, внаслідок дії меристеми конусу наростання є ще вставний (або інтеркалярний) ріст стебла; він спостерігається в основі міжвузлів, наприклад у злаків.

У трав'янистих рослин стебла трав'янисті, вони відмирають на зиму. У дерев і кущів — дерев'янисті. Якщо головне стебло дерев'янистої рослини (стовбур) високе, товстіше за гілки і починає розгалужуватися на певній висоті від поверхні грунту, то таку рослину називають деревом. Якщо воно невисоке і гілки починаються від поверхні грунту, крім того, серед них помітно не виділяється головне стебло, рослину називають кущем. Відрізняють від кущів ще напівкущі, або напівкущики, стебла їх дерев'яніють лише при основі або не до кінця гілок.

Трав'янисті рослини бувають однорічні, дворічні і багаторічні.

Однорічники розвиваються, цвітуть і дають плоди за один рік, після достигання плодів рослина відмирає; серед однорічників розрізняють озимі та ярі форми.

Дворічники в перший рік розвивають лише вкорочені стебла з листками, а цвітуть і дають плоди в наступний рік, після чого рослина відмирає.

Багаторічники цвітуть і дають плоди протягом кількох, навіть багатьох років. Крім прямостоячих трав'янистих стебел, часто зустрічаються висхідні, або підведені, коли стебло при основі лежаче або дуговидне, а потім пряме; виткі: стебла завиваються навколо сторонніх предметів (березка, хміль — мал. 2); чіпкі: стебла чіпляються за стебла інших рослин або за якусь іншу опору за допомогою вусиків (горох), додаткових корінців (плющ), витких черешків (атрагене), гачковидних колючок (підмаренник); повзучі: стебла лежать на поверхні грунту і утворюють додаткові корені. Повзучі стебла у суниць і ще у деяких рослин мають назву батогів, або вусів (мал. 1); лежачі: стебла лежать на поверхні грунту, але не вкорінюються. Виткі та чіпкі (лазячі) стебла об'єднують в групу ліан. Серед ліан є дерев'янисті (лимонник, виноград) і трав'янисті (березка).

Безлисте стебло, що несе на верхівці суцвіття або квітку, називається стрілкою (цибуля, кульбаба, проліски).

На поперечному розрізі стебла бувають округлі, гранчасті або сплюснуті. Якщо вздовж меживузлів є вирости у вигляді пластинок, то таке стебло зветься крилатим. На стеблі бувають розвинені реберця (ребристе стебло) і борозенки (борозенчасте) (мал. 4).

У злаків стебло в середині (крім вузлів) порожнисте, зветься соломиною.

Зустрічаються іноді широкі плоскі стебла, що є наслідком ненормального розростання тканин, так званої фасціації, наприклад у целозіі.

У деяких рослин гілочки стебла мають вигляд листкової пластинки. На такому листкоподібному стеблі з'являються листки у вигляді дрібних лусочок, в пазухах яких містяться квітки (наприклад у рускусу). Їх називають філокладіями (мал. 6); вони завжди містяться у пазухах дрібних справжніх листків.

Впроцесі росту стебло звичайно розгалужується; гілки розвиваються з пазушних бруньок. Відрізняють такі типи галуження (мал. 5): дихотомічне — верхівка гілки розділяється на дві рівнозначні нові гілки (плауни); моноподіальне — головне стебло росте своєю верхівкою (сосна, бук); симподіальне — верхівкова брунька рано відмирає, а замість неї розвивається бокова брунька, що міститься безпосередньо під верхівкою і відхиляє головну вісь (верба, береза, граб, груша); несправжньодихотомічне — під верхівковою брунькою утворюються дві супротивні пазушні бруньки, з яких одночасно розвиваються пагони, верхівкова брунька перестає рости (бузок, омела).

Пагони іноді мають вигляд вусиків (виноград, гарбуз, огірки) або коротких і довгих колючок, наприклад глід, дика груша (мал. 7, 8).