8. Шляхи вирішення проблеми
Складний, тривалий і багатофакторний процес - саме так оцінюємо сьогодні шлях до збалансованого розвитку. Цей процес зачіпає фактично весь комплекс внутрішніх проблем розвитку країни, в тому числі й тих, що стосуються розвитку громадянського суспільства. Якщо біобезпека виходить сьогодні на один рівень з національною безпекою України, то це дуже серйозна проблема, яку слід розв'язувати, а не замовчувати.
Відповідність розвитку території принципам збалансованого розвитку оцінюється через такі складові: економіка, соціальний розвиток, екологія, управління територією, законодавство. Якщо розглянемо їх через призму використання ГМО, накопичення токсичних відходів, радіаційне забруднення, то все це негативно діє на будь-які організми, і на людський в тому числі, й загрожує змінами, хворобами та зникненням. Це, в свою чергу, суперечить принципам збалансованого розвитку.
З огляду на ситуацію, що склалася, слід:
Поширювати інформацію стосовно ГМО. Важлива роль у цьому належить громадським організаціям.
Проводити наукові дослідження у сферах застосування ГМО.
Відмовитися від практики запровадження генетично змінених сортів сільськогосподарських культур.
Контролювати поширення продуктів харчування, які містять ГМО, що мають здійснювати місцеві органи влади.
Законодавчо врегулювати екологічне маркування.
Заборонити на державному рівні ввезення продуктів харчування, які містять ГМО.
Запровадити інші дієві заходи.
Сьогодні місцева влада є відповідальною за такі заходи з охорони довкілля на підвідомчій території: забезпечення жителів якісною питною водою; поводження з твердими відходами; контроль за поширенням небезпечних речовин (у тому числі ГМО); очищення стічних вод; охорона й підтримка
зелених зон; планування та контроль за використанням земельних ресурсів; освіта громадян з екологічних питань; контроль за забрудненням атмосферного повітря, викидами зі стаціонарних та пересувних джерел забруднення.
Але часто трапляється так, що представники місцевих органів влади не лише не знають про свою відповідальність, а й грубо порушують природоохоронне законодавство, тим самим ігноруючи інтереси територіальної громади. Активна громадськість здатна перевірити, як місцева влада здійснює контроль за поширенням небезпечних речовин, та поінформувати про це місцеве населення.
В умовах сталого розвитку одну з ключових ролей відіграє територіальна громада, яка сама виявляє екологічні проблеми і розв'язує їх заради свого існування. Важливо, щоб у громаді була людина (лідер) чи група людей (громадська екологічна організація), що допомагає громаді визначити її потреби, владнати конфлікти, дати оцінку реального стану справ у житті громади та вибрати шляхи поліпшення життя.
У складних соціально-економічних умовах основна частина населення не замислюється над корисністю чи шкідливістю продуктів харчування, а лише над тим, щоб можна було їх придбати і при цьому вкластися у скромний сімейний бюджет.
Інформація про ГМО громадськості або невідома, або її надто мало.
Важливим питанням для громади в умовах збалансованого розвитку є одержання, аналіз та використання інформації з екологічних питань. В цьому напрямі є позитивний досвід неурядових організацій, які одним з пріоритетів своєї громадської діяльності обрали екологічне просвітництво населення, представників громад. Через неформальну екологічну освіту населення одержує інформацію про свої екологічні права та обов'язки, про шляхи розв'язання екологічних проблем, про вплив довкілля на здоров'я, про досвід інших громад.
Інформаційно-пропагандистська робота, що здійснюється багатьма НУО відповідно до Оргуської конвенції, спрямована на підвищення обізнаності громадян про екологічні проблеми, причини їх виникнення, наслідки та шляхи подолання. Система інформування населення з екологічних питань з боку держави та державних органів залишає бажати кращого.
Екологічна політика в Україні у сфері інформаційного забезпечення територіальних громад в умовах збалансованого розвитку або зовсім відсутня, або неефективна. Тому необхідно використовувати позитивний досвід громадських організацій екологічного спрямування, зокрема:
Поширення інформації через інші організації («Просвіта», спілка підприємців).
Підготовка інформаційних матеріалів для представників державних органів влади та місцевого самоврядування, для працівників сільського господарства, для працівників закладів освіти і культури.
Підготовка та поширення прес-релізів для ЗМІ та через Інтернет.
Проведення роз'яснювальної та просвітницької роботи серед населення (публічні лекції, просвіта за участю волонтерів з числа активної молоді)[4].
- Історія виникнення генетично-модифікованих організмів
- 2. Негативні аспекти гмо
- 2.1 Вторгнення в днк
- 2.2 Основні ризики використання гмо на сьогодні
- 2.3 Екологічні ризики
- 2.4 Медичні ризики
- 3. Позитивні аспекти гмо
- 3.1 Гмо на службі у медицини
- 3.2 Гм-водорості та автомобільне паливо
- 3.3 Гм-дерева врятують екологію
- 3.4 Гм-бактерії знищують злоякісні пухлини
- 3.5 Фотокамера із бактерій
- 4. Біобезпека в україні: погляд громадськості
- 5. Маркування генетично модифікованої продукції в україні
- 5.1 Продукти-мутанти досі «шифруються»
- 5.2 Де шукати «мутанти» в україні?
- 5.3 Правове регулювання біобезпеки України
- 6. Результати досліджень вмісту гмо у харчовидх продуктах, що були придбані в торгівельній мережі м. Києва
- 7. Напрямки розвитку та поширення гмо в україні і світі
- 8. Шляхи вирішення проблеми
- 9. Особистий погляд на проблему
- Висновки
- Перелік посилань