Молекулярні механізми міжклітинної взаємодії еритроцитів у кровоносній системі в нормі та за умов гострого еритромієлозу

курсовая работа

2.3 Адгезивні білки еритроцитів

Ступінь адгезивної здатності еритроцитів, на відміну від інших форменних елементів крові, є найнижчим. Однак це зовсім не означає, що еритроцити взагалі не можуть утворювати якірних контактів з різними компонентами кровоносної системи [12].

Дослідження, проведені з використанням цільної крові мишей, собак, кішок, морських свинок та інших тварин, а також людини, демонструють протилежне: на плазматичній мембрані еритроїдних клітин у різних тварин виявлено різні білкові молекули-учасники клітинної адгезії. Мова про них піде далі [14].

До адгезивних білків еритроцитів відносять: глікофорини А, В, С і D, представники інтегринової родини (б2, б4, в1, в2, в4 та в7), гіалуронатзвязуючий протеїн СD44, адгезивні компонети системи білка Rac-1, білок смуги 3.1 тощо [8, 11, 12].

Адгезивні білки приймають участь в утворенні як гомофільних контактів типу «еритроцит-еритроцит» (рис. 7) (глікофорин В), так і гетерофільних - «еритроцит-ендотеліоцит», «еритроцит-тромбоцит», «еритроцит-лейкоцит» (глікофорини А і D, васкулярний адгезивний білок першого типу або VASP-1, протеїн 3.1) тощо [3]. Велика кількість глікопротеїнів контактує з позаклітинним матриксом (фібрином, фібронектином, еластичними та колагеновими волокнами та ін) [11].

Рис. 7. Гомофільна взаємодія дискоцитів, яка в більшості випадків є глікофорин-В-опосередкованою

Делись добром ;)