Молекулярні механізми міжклітинної взаємодії еритроцитів у кровоносній системі в нормі та за умов гострого еритромієлозу

курсовая работа

1. ТИПИ СКЛАДНИХ КОНТАКТІВ

Складні контакти можуть бути щільними замикаюми (ізолюючими), якірними (зчеплювальними) та комунікаційними [6].

Щільний замикаючий контакт характерний для клітин епітеліальної вистилки травного тракту і епітелію залоз. При формуванні щільного контакту зовнішні шари мембран на окремих ділянках максимально зближуються, внаслідок чого стають непроникними для макромолекул та іонів; також спостерігається утворення одного суцільного пласта, який пояском оточує апікальні ділянки клітин [2].

Якірні, або зчеплювальні контакти утворюються за участю фібрилярних елементів цитоскелету (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1. Адгезивні (якірні) контакти: 1 - плазматичні мембрани контактуючих клітин; 2 - молекули міжклітинної адгезії; 3 - анкірні білки; 4 - актинові філаменти

еритромієлоз еритроцит білок адгезивний

До цих міжклітинних зєднань належать зчеплювальні стрічки, фокальні контакти та бляшки зчеплення, які повязуються з актиновими мікрофіламентами всередині клітини, а також десмосоми та напівдесмосоми, які зєднуються з іншими елементами цитоскелету -- проміжними філаментами [2, 3].

Зміцнення контакту між клітинами досягається шляхом формування десмосом -- утворень цитоплазми двох сусідніх клітин, кожна з яких формує товсту пластинку прикріплення діаметром до 0,5 мкм. Між пластинками знаходиться міжклітинна щілина шириною 25-30 нм, заповнена електронно-щільною речовиною, утвореною молекулами інтегральних глікопротеїнів -- десмоглеїнів. З боку гіалоплазми в зоні десмосоми розташовується електронно-щільний шар білка -- десмоплакіну, в який вплітаються проміжні елементи цитоскелету. Десмосоми є характерними контактами епітеліальних, ендотеліальних клітин, кардіоміоцитів та інших клітин (рис. 2).

Рис. 2. Будова десмосоми

На відміну від десмосоми, що складається з двох пластинок прикріплення, напівдесмосома має лише одну таку пластинку і утворюється в місцях контакту епітеліальних клітин із базальною мембраною. На відміну від щільного контакту, всі типи зчеплювальних контактів є проникними для водних розчинів і не відіграють ніякої ролі в обмеженні дифузії [2].

Комунікаційні, чи щілинні, міжклітинні контакти є функціональними звязками клітинами. Через щілинні зєднання клітини здійснюється прямий обмін хімічними речовинами між клітинами. До них належать нексуси та різні групи синапсів. Нексус -- це спеціалізований клітинний контакт, який відзначається безпосереднім хімічним звязком між цитоплазмами клітин, коли плазмалеми сусідніх клітин зближені до відстані 2-3 нм і пронизані особливими часточками -- конексонами, кожна з яких складається з 6 субодиниць із циліндричним каналом по центру [2, 3, 6].

У складі різних щілинних контактів нараховується від кількох одиниць до декількох тисяч конексонів. Через конексони утворюються наскрізні канали, які сполучають між собою внутрішні середовища контактуючих клітин. Нексуси містяться переважно в серцевій мязовій тканині й забезпечують тісний метаболічний звязок між цитоплазмами контактуючих кардіоміоцитів (рис. 3).

Рис. 3. Загальний вигляд конексонів серця

Синапси -- це спеціалізовані контакти між нейронами або між нейронами та мязами, які служать для передачі збудження або гальмування в один бік від однієї клітини до іншої (рис. 4).

Рис. 4. Загальна схема будови синапсу

Синапси утворюються на термінальних ділянках відростків нейронів -- дендритів та аксонів. Один нейрон за посередництвом синапсів може зєднуватися з 10 000 нейронів. Міжнейронні синапси підрозділяються на електричні та хімічні (рис. 5).

А Б

Рис. 5. Будова хімічного (А) та електричного синапсів (Б): 1 - пресинаптичне закінчення; 2 - синаптична щілина; 3 - постсинаптична мембрана; М - мітохондрія

Мембрани клітин, що утворюють синапс, розділені міжклітинним простором -- синаптичною щілиною шириною 20-30 нм, через яку передається інформація у вигляді медіаторів. Таким чином, різні типи міжклітинних контактів пристосовані до особливих функцій певних клітин [2, 3].

Трансмембранні взаємодії типу «ліганд-рецептор» -- окремий різновид міжклітинних взаємодій, коли хімічний є первинним посередником передачі інформації від керівної ланки або регулятора до обєкту управління. Цей рецептор може бути функціонально повязаний з системою мембранних білків - вторинних посередників передачі інформації. Приклад - аденілатциклазна сигнальна система [8]. 

Делись добром ;)