2.3 Підземні бокоплави України

Підземні бокоплави України представлені 3-4 родами з родин Niphargidae, Gammaridae i Crangonyctidae. Група вивчена фрагментарно.

Родина Niphargidae представлена родом Niphargus. Найчастіше зустрічається у джерелах та струмках поблизу них, куди виноситься підземними водами, а також у печерах та інтерстиціалі.

Підземних бокоплавів Криму вивчав Я. Бірштейн. Ним описано три види Niphargus: N. vadimd Birstein з водойми на нижньому поверсі Скельської печери; N. dimorphus Birstein та N. tatrensis tauricus Birstein--з виходів підземних вод на поверхню. В зборах з карстових печер на Карабі, Ай-Петрі та Долгоруківській яйлах є форми, відмінні від описаних Я. Бірштейном і, за попереднім аналізом, являють 4 нові для науки види.

Відомості про підземних бокоплавів Українських Карпат знаходимо у М. Страшкраби та І. Дедю, що описали 6 підвидів двох видів: Niphargus stygius poloninicus Straskraba (Полониниські Карпати); N. s. corinae Dedyu та N. s. hoverlicus Dedyu (джерела на Говерлі); N. puteanus baloghi (Dudich) (м. Хуст); N. p. carprthorossicus Straskraba (джерела на горах Близниці та Апшинець); N. p. komareki (Karaman) (джерела в урочищі Кузій). За літературними даними, на заході України Niprargus представлений ще двома видами: Niphargus leopoliensis Jaworowski описаний із колодязя у Львові, а пізніше щнайдений у різних частинах Польщі; N. kochianus polonicus Schellenberg описаний із Івано-Франківська.

Численні знахідки вказують на широке розповсюдження Niphargus в Українських Карпатах та його широкий таксономічний спектр. представники роду знайдені як у виходах підземних вод на поверхню, так і в більшості природних та штучних підземель з водоймами. Нові форми також знайдено в печері буковинка в Чернівецькій області та катакомбах поблизу с. Назвисько на Дністрі (Івано-Франківщина).

Gammaridae підземних вод Криму та Українських Карпат представлені звичайним епігейним видом Gammarus (Rivulogammarus) balcanicus Schaferna, який, однак, часто зустрічається у виходах підземних вод, а іноді і у печерах (печера Романія, Верхня штольня в урочищі Кузій, штольня біля с. Глибоке та ін.). У печері Солдатська на Карабі-яйлі поряд із Niphargus виявлено тригломорфного Gammaridae gen. sp.

Crangonyctidae підземних вод України відомі двома видами: Synurella ambulans (F. Muller)--із криниць та джерел Криму та S. philareti birstein--з нижньої течії Дніпра. Форми комплексу S. ambulans виявили і на Закарпатті, як у гірських виходах підземних вод (джерела на г. Соколиць та в околицях с. бабаєві Перечинського р-ну; у джерелах притоків р. Синявка на Мукачивщині та джерелах в ур. Багно на Іршавщині), так і у рівнинних наземних водоймах Закарпатської низовини (канали біля с. Батєво). S. ambulans--надзвичайно варіабельний вид (або комплекс видів), з багатьма підвидами та формами з різною ступінню пристосованості до підземних вод, поширений у Центральній, Східній і Південній Європі. В джерелі на oстрові Хортиця (Запоріжжя) знайдено ще один, невідомий, вид Synurella sp. з вираженими трогломорфними ознаками.

Гіпогейно-стігобіонтні бокоплави відомі в Україні поки що єдиним родом Niphargus. Цей найбільш політичний рід підземних бокоплавів включає біля 200 видів і заселяє всі типи прісних підземних вод майже всієї Європи. Підземний спосіб життя рачків спричинив низку морфологічних, біологічних та екологічних особливостей.

Трогломорфність проявляється у відсутності очей і пігменту та потоншенням і видовженням тіла, яка разом з розмірами тіла корелює з формою і розмірами підземного середовища (інтерстиціаль, мезапсаммон, відкриті печерні води). На відміну від епігейних, підземні бокоплави продукують менше, але більших за розмірами яєць, мають довшу тривалість життя (до 35 років для N. virei), низький відсоток репродукуючих самок (хоча відсоток самок вищий, ніж самців, а вікова структура популяції зміщена в бік переважання дорослих). Імовірним трофічним джерелом є різноманітна органіка, що розкладається, та асоційовані з нею мікроорганізми, що потрапляють з поверхні шляхом фільтрації через щілини у породах і прямим стоком струмків, що знаходять під землю.

Щільність популяцій лімітується кількістю наявної органіки та сезонними факторами пересихання водойм чи, навпаки, паводковими явищами. Найчисельнішу стабільну мікро популяцію Niphargus спостерігали на нижньому поверсі штольні Довгаруня: сотні особин у невеликому за площею та практично непростому відрізку струмка, зі значною кількістю намулистого матеріалу, акумульованого на дні. На верхньому поверсі штольні, де струмок добре проточний і дно не замулене, рачки зустрічаються лише поодиноко. У несприятливі періоди рачки зариваються у намул, де переживають посуху. За твердженням Я. Бірштейна та І. Дедю, види родів Niphargus та Gammarus ніколи не змішуються і не зустрічаються разом. Спостереження в печері Кизил-Коба та у вищезгаданих підземеллях Українських Карпат вказують, що представники цих родів зустрічаються у спільних локалітетах, правда, зі значним чисельним переважанням одного з родів.

Водні ракоподібні є індикаторами чистоти підземних водойм. Зважаючи на між популяційну варіабельність, повязану з ізоляцією підземних біотопів, рачків можна використовувати для вивчення карстових гідрографічних сіток.