3. Вплив водокористування на ресурсний і екологічний потенціал
Стан водних ресурсів ВГК Південного Бугу в значній мірі залежить від негативних впливів, яких вони постійно зазнають в процесі водокористування і господарської діяльності на водозборі.
В останні роки, попри значного зменшення обсягів водокористування, залишаються досить високими безповоротні втрати води і скид забруднених стоків. Їх загальний обсяг досяг 23% річкового стоку розрахункового маловодного року. Такий рівень навантаження водокористування перевищує природну відновну спроможність водоресурсних джерел.
Основний вплив водокористування на ресурсний та відновний потенціал водних об'єктів зумовлюється безповоротним водозабором і скиданням забруднених вод. Критичний стан водних ресурсів настає тоді, коли об'єм річкового стоку не забезпечує принаймні 10-кратного розбавлення забруднених стоків. Критерієм, що визначає відновну спроможність водних ресурсів, є відношення об'єму річкового стоку маловодного року (1580 млн. м3) без урахування обсягу скинутих забруднених вод (146 млн. м3), безповоротного водовідбору (160 млн. м3), втрат води на додаткове випаровування і фільтрацію (220 млн. м3) до об'єму забруднених вод. За таких умов сучасна самоочисна здатність річкового стоку оцінюється кратністю розбавлення забруднених стоків 1:7 у маловодні роки, тобто знаходиться на критичній межі. В середні роки кратність розбавлення забруднених вод збільшується до 1:22.
В річки басейну Південного Бугу скидаються забруднені стічні води підприємств харчової і хімічної промисловості та комунального господарства. Органічні забруднення (їх концентрація досягає 39-64 норм ГДК) зумовлюються насиченістю території цукровими заводами. Скидаються в річки синтетичні поверхнево-активні речовини, нафтопродукти та ін. Найбільші концентрації сполук азоту відмічались в районі міст Хмельницький (19 норм), Вінниця (14 - 17 норм), Первомайськ (1,2-3 норми), Кіровоград (2-10 норм).
Стічні води значно перевищують ГДК за показниками бактеріального забруднення перетворюючи воду приток Південного Бугу у потенційну епідеміологічну загрозу. Підтвердженням цьому є те, що у Бузькому лимані в межах міста Миколаїв та в пониззі р.Інгул неодноразово виявлено вібріон холери. Нижче міст Хмельницький, Вінниця, Ладижин, Вознесенськ індекс ЛКП (індекс лактозно-позитивної кишкової палички) перевищує ГДК у 5-9 разів.
За екологічною оцінкою, виконаною за показниками сольового складу, трофо-сапробіологічними та специфічними показниками токсичної та радіаційної дії за даними на 23 створах стан водних екосистем в басейні Південного Бугу характеризується як "задовільний" (порушення зв`язків екосистеми) - у 57% випадків; "перехідний" (випадіння окремих видів, монотипізація) - у 21% випадків; "поганий" (кризовий стан екосистеми) - у 21% випадків. "Доброго" стану не виявлено у жодному випадку.
Найбільші середньорічні концентрації сполук азоту відмічались в районі міст Хмельницький (19 норм), Вінниця (14 - 17 норм), Первомайськ (1,2-3 норми), Кіровоград (2-10 норм).
Нарешті відзначимо, що тенденція змін показників, які характеризують еколого-економічну ефективність водокористування зумовлена значною зношеністю і низьким технологічним рівнем галузевих систем водопостачання і водоохорони.