Антропогеоценоз - елементарний осередок господарсько-культурного типу

У близьких природних умовах у народів, що перебувають на одному рівні соціально-економічного розвитку, але різних по походженню й нерідко розділених між собою океанами, виникають схожі комплекси матеріальної культури. У це поняття матеріальної культури включаються всі ті елементи, які виникають у процесі пристосування народів до географічного середовища. У найбільшій мері з географічним середовищем звязана господарська діяльність людини, отчого її напрямку залежно від середовища (разом з відповідними явищами культури) і одержали найменування господарсько-культурних типів.

Конкретні приклади господарсько-культурних типів - це мисливці на морського звіра полярних районів Північної Америки і Євразії; мисливці-збирачі тропічних лісів Південної Америки, Африки й Азії; мисливці й рибалки долин великих рік; скотарі степів і напівпустель Центральної Азії. Кожний із цих типів охоплює різні по походженню народи. Мисливці на морського звіра - це й ескімоси, і алеути, і чукчі, і частково коряки; мисливці-збирачі тропічного лісу - це й народи Центральної Африки, і семанги Малаккського п-ова, що говорять на австранезийських язиках; до скотарів степів і напівпустель Центральної Азії ставляться народи й тюркської, і монгольської мовних родин. Таким чином, формування в різних народів подібного господарства й залежних від нього комплексів культурних елементів відбулося внаслідок паралельного розвитку в близьких природних умовах.

На основі такого підходу в цей час запропонована класифікація господарсько-культурних типів, опубліковані карти їхнього розподілу по земній кулі, розробляються гіпотези їхньої динаміки в часі. Вивчення всього розмаїтості культур під кутом зору їхнього угруповання по господарсько-культурних типах - один із плідних шляхів дослідження первісного суспільства, що займає велике місце в сучасній етнографії.

Безсумнівно, що поняття господарсько-культурного типу "працює", без нього етнографія зараз немислима, точно так само, як, скажемо, немислима антропологія без поняття раси. Але як на нинішньому рівні науки неможливо оперувати поняттям раси без розуміння її як суми первинних одиниць (популяцій), точно так само, на мою думку, неможливо оперувати поняттям господарсько-культурного типу без вичленовування в ньому тих первинних одиниць, які його утворять. Але для того щоб такі одиниці вичленувати, потрібно колись довести, що вони існують. А у звязку із цим саме поняття господарсько-культурного типу вимагає більше глибокого аналізу; необхідно, зокрема, критично осмислити всі стосовні до нього ідеї й у першу чергу відповістити на запитання, що ж являє собою господарсько-культурний тип як ціле. Є чи він системою (відкритою або закритою), чи виділяються в ньому якісь структурні елементи, організовані вони за принципом ієрархії, або, може бути, усередині нього взагалі не виділяється ніяких елементів і він являє собою безструктурне ціле? У літературі по теоретичній етнографії ці питання поки або не поставлені, або залишаються без відповіді.

Фундаментальна особливість будь-якої системи - це, по-перше, залежність її структури й функціональної організованості від кожного із тридцятилітніх її елементів і, по-друге, вплив системи на окремий елемент. Охоплення окремим господарсько-культурним типом декількох народів, чому вже наведені приклади, дозволяє начебто б зробити висновок: господарсько-культурний тип якось диференціюється, що дає можливість припускати системний характер цієї диференціації.

Однак таке припущення було б справедливим тільки в тому випадку, якби окремі народи були залежні один від іншого у своїй господарській діяльності. Тим часом вони, як правило, відносно автономні, особливо на ранніх етапах людської історії, коли міжплемінний і міжетнічний обмін займав хоча й значне, але ніяк не основне місце. У всякому разі не їм визначалася життєздатність того або іншого народу.

При відносній господарській автономності окремих народів або етнічних груп, що входять у той самий господарсько-культурний тип, можна припускати, що для його динаміки як цілого більш-менш байдужне число охоплюваних самостійних етнічних одиниць. Іншими словами, диференціація всіх носіїв даного господарсько-культурного типу по етнічних границях не створює специфічної структури усередині цього типу. Виходить, і сам господарсько-культурний тип не може розглядатися як закономірне сполучення етнічних елементів, що ієрархічно підпорядковують. Іншої ж диференціації, крім етнічної, усередині господарсько-культурного типу непомітно, у всякому разі вона не лежить на поверхні.

Якщо господарсько-культурний тип не являє собою системи, може бути, він є безструктурним, аморфним цілим? Подальший виклад націлений на те, щоб показати, що це не так, що усередині господарсько-культурного типу виділяються якісь елементарні автономні одиниці (комірки), але вони не утворять складно побудованої ієрархії й поєднуються в той або інший тип по подібності. Інакше кажучи, господарсько-культурний тип не є сукупністю цих елементарних одиниць, тобто системою, а являє собою безліч, суму цих одиниць, кожна з яких зберігає значну автономію від інших. Одиниць цих може бути більше або менше - це впливає лише на розмірні, але не на якісні характеристики господарсько-культурного типу.

Дослідження останніх двох-трьох десятиліть показали всю складність популяційної структури людства. Популяції різняться по величині, тісноті родинних відносин між членами однієї популяції, характеру її взаємин з іншими популяціями; одні популяції відділені від інших шлюбним барєром. Іншими словами, шлюби усередині таких груп полягають частіше, ніж між людьми, що входять у різні групи. Якщо така ситуація зберігається протягом декількох поколінь, група здобуває певну генетичну однаковість, стає однорідною. Популяційна історія людства, мабуть, не менш складна, чим етнічна, і ми перебуваємо на самому початку її вивчення.

Найчастіше популяції бувають представлені окремими селищами або групами селищ. При наявності ендогамії це саме собою очевидно. Наприклад, на Памірі або в Дагестані кожне селище ендогамне, тобто являє собою автономну одиницю популяційної структури, усередині якої тільки й полягають шлюби. Окремі випадки відступу від самої строгої ендогамії не міняють суть справи: селище (або група селищ) навіть при окремих відступах від ендогамії залишається популяцією. Однак навіть там, де не настільки чітко зберігається певна популяційна структура, де немає істотних передумов до її утворення у вигляді ендогамії (або інших соціальних інститутів) і де немає непрохідних географічних барєрів, всі жителі селища (або групи близьких родичів) найчастіше утворять популяцію. Адже шлюби усередині селищ або між представниками найближчих селищ становлять більше 80% навіть на території Східно-Європейської рівнини в цей час, а в минулому цей відсоток був ще вище.

Жителі одного селища або групи розташованих рядом селищ не тільки вже сформована (або потенційна) популяція, але й господарський колектив, звязаний загальним комплексом трудових операцій, сезонністю роботи й т.д. Цей господарський колектив (залежно від числа своїх працездатних членів і характеру господарства) займає певну територію й робить на неї постійний перетворюючий вплив. Відомість лісів при подсечном землеробстві, зміна ґрунтів і гідрологічного режиму при поливному землеробстві, потрава лугів і степів при скотарстві, осушення боліт, освоєння цілинних земель - от далеко не повний перелік того, якої шляхом поступово виникають культурні ландшафти, вивчення яких становить зараз важливу главу у фізичній географії.

Такий симбіоз між господарським колективом і освоєної їм територією (або, говорячи інакше, колектив у сполученні з експлуатованої їм територією) на ранніх етапах людської історії можна назвати антропогеоценозом. Представляється досить імовірним, що саме антропогеоценози і є тими елементарними комірками, з яких складаються господарсько-культурні типи. Справді, господарський колектив у первісному суспільстві не звязаний, як правило, у своїй виробничій діяльності з іншими колективами; чисельність і продуктивність праці в кожному колективі створюють особливий ступінь впливу на середовище, вплив же це обмежується географічними рамками експлуатованої території.

У наявності, отже, структурний комплекс взаємозалежних між собою явищ, автономний від інших таких же комплексів і в той же час подібний з ними по характері взаємин господарських і природних факторів. Схожі по характері господарської діяльності антропогеоценози утворять господарсько-культурний тип. Якщо ми говоримо про господарсько-культурний тип мисливців на морського звіра, то прикладами окремих антропогеоценозів можна вважати жителів окремих стійбищ укупі з експлуатованими ними територіями; у середньовічній Монголії антропогеоценози утворювалися окремими племінними групами в сукупності з кочовими вгіддями й т.д.

Не відомо ніяких фактів, які свідчили б про існування антропогеоценозів різних рівнів, про можливість підрозділу антропогеоценозів на різко, що різняться по величині групи, у межах одного господарсько-культурного типу й входженні декількох більше дрібних антропогеоценозів у великі, тобто про ієрархію антропогеоценозів. Окремі випадки обєднання господарських колективів в один нетипові. Найчастіше вони носять сезонний характер і повязані з тимчасовою зміною напрямку господарської діяльності. Так, величезне ескімоське стійбище Іпиутак на мисі Хоуп (Аляска), що ставиться до перших століть н. е., - гарне тому підтвердження. Це стійбище складалося з кількох сотень будинків, чисельність населення перевищувала 3 тис. чоловік. Характер культури й археологічні спостереження свідчать про те, що це були мисливці на оленів-кариб, що проживали у внутрішніх районах Аляски. У певну пору року невеликими групами вони виходили на берег і поєднувалися для полювання на кити. Випадки обєднання господарських колективів австралійців - явище знов-таки тимчасовою, викликаною необхідністю вирішити якісь господарські завдання. У загальному окремий антропогеоценоз - досить стабільне явище. Ці господарські колективи звязані один з одним лінійно, за принципом географічного сусідства, а не за принципом ієрархічної супідрядності. На цій підставі можна підтвердити висновок попереднього розділу: господарсько-культурний тип не система, а безліч, сума антропогеоценозів.